Сторінка:Грама́тка (1857).djvu/155

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
— 149 —

дича, на чужи́ні, тако́го не привіта́е на́ше пле́мя по-брате́рські підъ Карпа́тами, чужа́ тому́ на́ша пісня, которій нема́е рі́вні по всёму́ світу, німа́ для то́го бу́де щи́ра душа́ на́ша, и нема́ ёму́ части́ни въ тій сла́ві, кото́роі добули́ собі на́ши пре́дки по́лемъ и мо́ремъ у всёго́ світу, вою́ючи за віру Христия́нськую и во́лю людську́ю.



КІНЕЦЬ И БОГУ СЛАВА