Сторінка:Грама́тка (1857).djvu/8

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 2 —

Тимъ и письме́нство не ду́же ши́ритця въ насъ поміжъ людьми́; а тамъ ча́сомъ леда́чі писарі и всякі нечести́ві зако́нники те́много чоловіка моро́чять и тісня́ть, бо неписьме́нний чоловікъ — все одно́, що те́мний на о́чи: куди́ поведе́ поводи́рь, туди́ и йде — хоть би́ и въ я́му. Тре́ба учи́ть діте́й письме́нства такъ, щобъ, ду́рно ча́су не га́явши, шви́дко зрозуміла дити́на нау́ку чита́ння, а до сёго найпе́рва помічъ — щобъ грама́тка зложена була́ рідною Украінською мовою. Навчи́вшись чита́ть по-сво́ёму, уся́ке зрозуміе и Церко́вну, и Моско́вську печа́ть; тогді й неха́й бере́тця за які хотя́ кни́ги. Отсе́ жъ напеча́тана така́ Грама́тка. У́чачись чита́ть, не бу́де тутъ спотика́тись дити́на на слова́ иноязи́чниі; а ви́твердивши іі́ до́бре, здобу́де на ввесь вікъ собі кори́сти. Тутъ бо для пе́рвого чита́ння підо́брані настави́тельні пісносло́вия про на́шихъ пре́дківъ и Боже́ственниі псалми́; тутъ напеча́тані споминки про да́вніі