Сторінка:Гребінка Євген. Вибрані твори (Київ, 1935).djvu/42
Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
III
ЯЧМІНЬ
Син
Скажи мені, будь ласкав, тату!
Чого ячмінь наш так поріс,
Що колосків прямих я бачу тут багато,
А деякі зовсім схилилися униз?
Мов ми, неграмотні, перед великим паном,
Мов перед судовим на стійці козаки.
Батько
Оті прямії колоски
Зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром,
Котрі ж поклякнули — то божа благодать:
Їх гне зерно, вони нас мусять годувать.
