Ця сторінка вичитана
Тепер зовсїм не теє дїло…
Мабуть тобі я надоїла;
Ти день-денички в сторонї,
Спізнався з Дульською якоюсь…
Ну, одчого ж, скажи мені,
Ніколи ти передо мною
Про Дульську слова не сказав?
МАЗЕПА.
Воно! я й перше угадав!Оце ти, серденько, ревнива!…
З якого б, навіженний, дива
Я за дівчатами гасав?
Хіба ж оцій сїдій чупринї
Дотепно кланяться дївчинї?
Не знаєш добре ти мене!
Минеться од дївчат охота,
Як в голові сидить робота
Та всяка думка шию гне…
А ти із дїла злиднї робиш…
МАРУСЯ.
Ти околесицю городиш!Не хочу, всправжки роскажи.
МАЗЕПА.
Ну, слухай, серце! годї, годї!Та що почуєш, то мовчи:
Давно ми заварили дїло,
Тепер воно кипить у нас;
Година гарная наспіла,
Прокалатає швидко час.
Давно без батьківської слави
