на, світли́вець — фотографія, фотограф. Цих термінів в Україні не прийнято. Підчас війни в зв’язку з існуванням українських військових формацій (УСС) почали в нас творити військову термінологію й складено багато слів, що з них деякі прийнялися в галицькій літературі, а навіть і в щоденній мові (сте́жа, сте́жник, однострі́й, стрі́льно, мужва́ — вояки, нім. Mannschaft, їду́нка, булава — штаб, чета́р, вістови́й, хлібни́к — торністра, зі́рна — обсерваційний пункт і ін.). В рр. 1918-1920 повстали в Києві окремі наукові комісії для складання українських термінів і їх працю продовжували аж до 1930 р. українські вчені в Інституті Української Наукової Мови (див. про нього статтю Ів. Огієнка в ч. 2. „Рідної Мови“ за 1933. р.). Здобутки праці цих учених у нас майже невідомі, але через пресу, журнали й красне письменство дійшли до нас деякі слова, що їх у нас із захопленням прийнято, напр.: струм (струя, ток електричний), речови́на — матерія (фіз.-хем.), рейки — шини, а далі ціла група слів із суспільно-політичної ділянки Радянщини (середняк, незаможник, куркуль, ударник, червоноармієць, лишенець, розкуркулення, ухильництво й ін.).
До нових слів, утворених у нас і вживаних головно часописами, треба ще зачислити: зразкуватися — взоруватися,
