стала межі козацької Держави. Ми знаємо, що не лише Гетьманщина ліво і правобережна ділилась на полки, але і Слобожанщина, яка територіяльно належала до Московії, але була колонізована українцями (одним з перших “ колонізаторів був козацький ватажок Яцько Острянин з 900 козаками, який оселився в околицях Чугуєва) ділилась на 5 полків — Острогозький, Харківський, Сумський, Одтирський та Ізюмський.
Навіть з тієї частини Білоруси, яку окупував Богдан Хмельницький, щоб мати вихід до Прусії та Балтийського моря, був організований полк, що називався Чавський і що організацію прихильно сприйняло місцеве населення.
Отже, полковий устрій був тою стабільною формою, в яку вливалось українське організоване життя того часу і за нього козаччина вперто боролась.
Під кінець Гетьманщини, за 116 років її існування, суспільні відносини остаточно викристалізувались. В. Липинський, Д. Дорошенко, І. Креп'якевич — історики державницької школи — твердять, що гетьманування Розумовського було достойним завершенням громадського життя попередньої Гетьманщини і мало всі дані до дальшого розвитку в стабільних українських формах. ”За часів Розумовського, каже Д. Дорошенко, остаточно зформувався громадський устрій Гетьманщини, який наложив глибоке тавро на тодішнє життя краю та довгі десятиліття перетривав його автономію“.
Полкова організація за Розумовського значно розростається і число реєстрованих козаків досягає 50 тисяч. При Гетьмані існує дорадчий орган із вищих старшин, а старшина і козацтво суспілно і політично були виховані настільки, що творили позитивний суспільний чинник.
Що Україна диспонувала виробленими суспільними кадрами, свідчить той факт, що за Розумовського були звільнені з посад всі функціонері московського походження і замінені українцями.
Також українські міста, особливо ті, що жили за Маґдебурським Правом, відзначались значно устабілізованим суспільством, бо це право сприяло організації і розвиткові міщанської верстви, яка відіграла значну ролю в суспільному житті України.
Але чи не найліпше показує, як поважно розуміла ролю суспільної стабілізації і дбала про неї козацька верства, той факт, що воно енергійно підтримувала думку зробити Гетьманство дідичним в роді Розумовських і поробила в цьому напрямі реальні кроки. Цей факт і спричинив поспішну ліквідацію Гетьманщини.
На Гетьмануванні Розумовського кінчиться організована форма суспільного життя українського народу. По ліквідації козацької Держави, Москва скеровує удари по його соціяльній структурі.
Ліквідація полкового устрою та заміна його бюрократичною системою московською, з якої зовсім випадають форми суспільного співжиття, а особливо закріпощення селянства та частини козаків з одного боку, та надання дворянства старшині та другій частині козаків з другого, — сильно б'ють по у-
