россіјські соціалісти, котрі між инчим порьадкували ј чигиринське товариство, — инакше кажучи, колиб вони не так одбились од украјінського льуду, — тоді б зовсім инакші були послідки усього „хожденія въ народъ“ вивчених соціалістів на Украјіні ј згаданојі чигиринськојі справи: тоді б посеред украјінських сельан заложені б були хоч невелички осередки јасних думок про громадські справи, а ті осередки дуже б стали в пригоді в теперішні неспокіјні часи, коли увесь народ ворушитьсьа на Украјіні, — та не зна, куди јому кинутись, на шчо сподіватись.
Ось шчо пишутьсьа про засланих на Сібір чигиринців у згаданіј вишче дописі:
„Чигиринцы“ крестьяне очень недовольны тѣмъ, что „интеллигинтные“ ихъ обманывали. Особенно ихъ огорчаетъ — ложная клятва. „Вѣдь онъ крестъ цѣловалъ! А никто жъ его не заставлялъ!“ — говорили они о главномъ организаторѣ „Тайной Дружины“.
„О міросозерцаніи крестьянъ „Чигиринцевъ“, говорить лице, передавшее о нихъ свѣдѣнія, — трудно, не зная ихъ, составить себѣ цѣльное понятіе. Но сколько я слышалъ, въ нихъ очень силенъ націоналистическій элементъ. Они считаютъ враждебнымъ себѣ все, что не хохлацкое, и всѣхъ, кто не хохлы. Ихъ (?) положеніе представляется имъ въ видѣ антитеза: хохлы и не хохлы. Къ числу же послѣднихъ (по ихъ мнѣнію) принадлежитъ въ Малороссіи все некрестьянское населеніе“.
Ворушитьсьа думка наших сельан і про церковні справи. Скрізь, по всіј Украјіні, россіјськіј, јак і австріјські, сельане, цілі громади сперечајутьсьа з попами з поводу јіх здирства ј по троху доходьать од думки про те, шчо церкви ј попи мусьать залежати од громад (јак і було на Украјіні за часів козацькојі республики), до думки, шчо б зовсім без попів жити. Ми про це доволі росказали в книзці „Нові украјінські пісні про громадські справи“. До того тепер додајемо, одну допись, напечатану в кијівськіј газеті „Трудъ“ (1881, № 121).
В с. Мала Виска, јелисаветського повіту, херсонськојі губерніјі, архијереј перемінив попа. Прежніј піп брав за треби, шчо јому давали, новиј завів таксу. Громада послала до архијереја прохати, шчоб јіј вернув старого попа, та архијереј навіть не пустив перед себе посланців М. Виски. Тоді висківська громада поклала: не ходити в церкву ј не кликати попа до хати на
