його висадити: Турівцї міцно тримали ся, і так себе оборонили, шо вже потім мали спокій від постороннїх князїв. Тільки Литва згодом стала їм докучати своїми нападами.
._99.jpg)
Коло тогож часу відокремила ся й Волинь. Просторий, богатий, сильний і досить захищений сей край тримав ся старших Мономаховичів. Та вони хотїли держати і Київ, і сидючи на Волини, все силкували ся захопити Київщину, а переходячи на київський стіл, передавали котромусь молодшому братови волинські землї. Але з другою половиною ХІІ в., як Київ починає упадати, вони все меньше лакомлять ся на нього, все більше держать ся своєї волинської землї та боронять її від ворогів (від Поляків особливо, а далї почала нападати на Волинь і Литва). Земля подїлила ся на дві головні части: Володимирське й Луцьке князівство, а далі на дрібнїйші ще (Белзьке, Пересопницьке, Берестейське, Дорогичинське й ин.). Але з кінцем столїтя князь володимирський Роман звязав Володимирське князївство з Галичиною, а його потомки обєднали Волинську землю цїлу й тїсно звязали її з Галичиною в одну сильну державу.
34. Боротьба за Київ і його упадок. Київ і Київщина також хотїли відокремити ся під управою старшої лїнїї Мономаха, котрого покликали на київський стіл в 1113 роцї. Мономах був князь сильний і полїтик добрий, умів держати Київ міцно в своїх руках, і так само його син Мстислав. Але по смерти Мстислава вийшло замішаннє серед самих Мономаховичів, тому що не було виробленого порядку в переходї княжих столів: лїнїя Мстислава хотіла задержати Київ у своїх руках, а молодші Мономаховичі на се не приставали, пішла між ними війна і користаючи з того захопив Київ чернигівський князь Всеволод Ольгович. Де далї тим більш заплутаною ставала ся боротьба, все
