Литвою ореш“! Про походи Романа на Половцїв ходили піснї, але їх тільки відгомони дійшли до нас, в тім роді як уривок в Галицькій лїтописи:
|
Кинувсь він на поганих як лев, |
В Галицькій землї, засївши вдруге, Роман звів велику боротьбу з боярством; сучасний польський лїтописець Кадлубек дуже сильними словами описує, як Роман забирав маєтки боярські, самих бояр убивав, мучив, і таку приказку мав: „не побивши пчіл, не їсти меду“. Мабуть в тих оповіданнях Кадлубка про немилосердні вчинки Романа таки багато видуманого. Та між народом ся його сувора росправа з боярами в кождім разї збільшила тільки славу Романа і любов до нього. Галицьке боярство занадто велику силу взяло в землї і користаючи з своєї власти, тїснило й кріпостило простий нарід, і не було на нього нї суда нї управи. Відказувано на пиху і жадність боярських верховодів, що держали великі дружини свої, забрали в свої руки всї уряди і не було на їх нї якого страху. Князями вони умисно хотїли перекидати, аби в своїх руках держати всю управу. В Галицькій лїтописи, писаній з становища княжого, неприхильного боярам, повно нарікань на боярські інтриги, самолюбство, пиху. Цїкаво прочитати такий образок, як галицький верховод Доброслав їде через Галич до князя в одній сорочцї, запишений такий, що й на землю не дивить ся, „Галичане ж бігли коло стремени його“. Тому вся прихильність і спочутє народу було по сторонї Романа в його боротьбі з боярством.
._104.jpg)
Слава князя сильного, грізного, могутнього, який нїкому не позволить його легковажити, пішла про Романа не тільки по всїй Українї, а й по сусїднїх державах: так відзивають ся про нього сучасні письменники грецькі, польські. І ся слава будила на Українї надїю, остатню надїю, що от може таки в особі Романа виступає нарештї чоловік, який заведе лад на Українї, візьме в руки князїв й зробить кінець їх сваркам, положить кінець мішанням в українські справи постороннїм інтриганам, в тім родї як суздальський Всеволод, приборкає Половцїв і иньших ворогів, поладнає і направить розхитане до решти українське житє. Коли Роман пішов походом на свого тестя київського князя Рюрика на Київ, Кияне відступили від свого звичайного правила — не
