польську корону свому потолдству, тому хотїв Галичину затримати при Угорщинї. Для того передав від себе Галичину як угорську провінцію вірному чоловікови, Володиславу князю опольському (з княжат шлезьких). Сей Володислав правив Галичиною шість лїт, як останнїй галицький князь під зверхністю угорського короля (1372 — 8). Потім Людовик перевів його на иньше місце, а Галичину обсадив угорськими намісниками й угорським військом. Але замисел його не удав ся. По смерти Людовика (1382) польські пани вибрали собі королевою його меньшу доньку Ядвіґу, відділили ся тим способом від Угорщини і скориставши, що в Угоршинї почали ся усобицї, вислали свою молоду королеву з військом відбирати назад Галичину від угорського війська. Се справді й удало ся, Галичину назад прилучено до Польщі (в 1387 р.) і хоч угорське правительство протестувало против сього, але воювати ся за Галичину не осмілило ся, й зістала ся вона таки за Польщею.
._128.jpg)
45. Унїя Польщі з Литвою. Хто придивляв ся до тої крівавої, завзятої боротьби, що йшла між литовськими князами й Польщею за галицько-волинські землї, аж до 1380-х років, мабуть і в сні не бачив, чим ся боротьба мала скінчити ся. Такий несподїваний був той кінець: унїя, себто зєднаннє Польщі й Литви під властю великого князя литовського, що засїдаючи на польськім тронї, мав на віки прилучити всї землї литовські до Польщі, „інкорпорувати“, себто влучити їх до Польщі так, що вони переставали бути осібною державою, а переходили на прості провінції Польщі.
Видумали се польські пани. Вони вибрали собі королевою меньшу
