Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/18

кішна — буйнїйша нїж в теперішнїх горячих краях. Звіря всякого земноводного було страшенно богато, великого, чудацького; ті звірі позникали, тільки в землї полишали ся їх кости: були то велетеньскі ящірки ріжні роди слонів, величезні птицї. Але повітрє ставало холоднїйше, і ті ростини та звірі, що не могли жити в холоднім краю, заникали, а зіставали ся такі, що приспособили ся до холоднїйшого повітря, як мохнаті слони-мамути або волохаті носороги. В ділювіальній добі від вохкости та холоду почала земля замерзати на півночи; велика сила леду збирала ся в теперішнїй Швеції і Фінляндії й звідти все поширювала ся, поступаючи далї на полудне. На якийсь час сї вічні леди, що лежали цїлі сотнї й тисячі лїт, захопили й північну частину нашого краю,- а потім, як потеплїло, стопили ся і уступили ся на північ. Слїдом від них зістали ся великі шари глини — того намулу, що наносила

6. Скелєт мамута з с. Старунї; на костях місцями присохле мясо і шкіра: коло скелєту намальована фігура чоловіка для порівняння висоти.

7. Наш край в ледові часи: ІІІ ледівцї; заштриховане темнїйше — море.