заводили податок від худоби та бжіл — десятину від волів і улїв. Було се, як порівняти з панщинним пеклом західнїх земель, незвичайно мало. Але селяне, що йшли світами, через всякі перешкоди й небезпеки, та оселяли ся тут під грозою татарською, аби тільки втїкти від панської власти й не бути нїчиїми кріпаками, — вони з великим невдоволеннєм стрічали навіть такі перші претенсії панські. Тим більше, що переходячи по дорозї ріжні сторони України, вони бачили на своїх очах, як потім за такими скромними жаданнями зявляли ся більші, а в кінцї приходила і сама правдива панщина. Тому не раз від перших таких панських жадань вони починали бунтувати ся, кидали свої господарства й розходили ся ріжно, шукаючи безпанської землї. А побачивши кінець кінцем, що пани й їх посїпаки йдуть за ними по слїдам на край світу всюди, — селянство хапаєть ся козацтва.
._c._167.jpg)
57. Зріст козаччини з кінцем XVI в. Вище вже було сказано, що саме під ту пору, через заходи польського правительства коло заведення порядку в козацтві, за короля Жиґимонта-Августа, Стефана Баторія і Жиґимонта III, витворюєть ся серед козаччини такий погляд, що козаччина служить Коронї польській і за сю свою службу не має підлягати нїякій власти, окрім своєї виборної старшини козацької, і не має нести нїяких обовязків крім сеї воєнної служби — не давати податків державних нї панських, нї робити панщини, нї корити ся власти своїх поміщиків або їх судови. Навпаки козаки вважали, що ще вони
