Сторінка:Грушевський М. Ілюстрована історія України. 1921.djvu/404

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
316. Данило Апостол, „нововибранний гетьман“ (сучасна нїмецька гравюра).

Про те одначе щоб противити ся такій волї царській, старшина анї гадки не мала. Рада була, що відновляють ся старі порядки і прийняла б якого небудь, гетьмана. Апостол же був таки дуже підхожий чоловік для Українцїв, не тільки що його петербурське правительство призначало. Він був старий козак, — казали, що мав сїмдесят лїт, а може й більше. Виростав в тих часах, як українська сила не була зломлена і люде не зневірили ся в можливости вибороти для українського народу свободу і кращу долю. Був оден з близших товаришів Мазепи, як той укладав ся з Шведами, але вернув ся скоро, поміркувавши, що з того шведського союзу нїчого не буде. Тримав ся здержливо і тим кінець кінцем здобув собі віру і ласку правительства, але заразом нїколи не встряв в якусь ворожу для України справу — вів свою лїнїю українську. Належав також до невеликого числа старшин, які не замазали рук своїх кривдою народньою. Так що справдї можна було радїти такому гетьманови.

Старшина заявила, що радо приймає Апостола на гетьмана і по сїм дня 1 жовтня (октября) в Глухові вчинино парадний вибір. Наумов приїхав на площу під церкву, де стояло військо козацьке і нарід; за ним несли гетьманські клейноти. Прочитано царську грамоту, котрою