зробили з тих бісів пекельних злих духів. Предки наші думали, що сї сотворіння живуть в болотах, лїсах, полях, джерелах, і їх шанували, давали їм жертви, щоб не шкодили. Про се згадують духовні в перших віках християнства, що люде дають жертви бісам, болотам і криницям, молять ся в лїсах і коло води. Богато з того заховало ся і до наших часів — перекази про водяників, русалок, лїсовиків (або полїсунів); і тепер в деяких місцях ставлять ріжну їжу на криницях. Але в теперішнїм помішали ся вже вірування про тих старих бісів з духами померших, дїдьків (себто духами дїдів), що живуть по хатах і дворах; топельницї мавки змішали ся з давніми русалками, і таке инше.
._c._41.jpg)
Осібних храмів, осібних жерцїв, щоб тим богам служили, не було. Кожний сам справляв жертву або молитву богам за себе й за свою сїмю. Арабський письменник IX віку переказує нам молитву предків наших під час жнив: беруть, каже просо в кірцї, підіймають до неба й молять ся: „Господи, ти давав нам страву, дай нам її й тепер подостатку“. Молили ся десь в тихім місцї, над водою, де чоловік найживійше відчуває подих тої таємничої сили, що оживляє природу. Ідоли богів були рідкі, мабуть по більших тільки містах.
Про житє людське вірили, що воно не кінчить ся з смертю: померші живуть далї, можуть зявляти ся між людьми, тому треба добрим, сутим похороном заслужити собі ласку покійника, щоб не докучав і не шкодив по смерти. Ховаючи покійника, разом з ним клали ріжні річи домашнї, убивали худобу домашню, а часто тряпляло ся давнїйшими часами, що й жінка-вдова убивала себе на могилї. Арабський подорожник описав, як бачив похорон приїзжого купця з наших країв в 922 р.: його богато убрали в найкраще убраннє, посадили в його човнї, розіпнявши над ним шатро, положили коло нього його зброю, ріжну їжу й питє. Спитали його невільниць (мабуть їх привіз на продаж, як то бувало), чи котра не схоче з ним умерти, щоб жити з ним разом і з душами родичів у гарнім зеленім садї, себто раю. Одна згодила ся і її вбили в день похорону та положили з мерцем. Кинули туди ж в човен двоє коней, дві корови, собаку, півня й курку, пору-
