між Кубанею й Азовським морем. Позволено відновити давнїй сїчовий устрій — військову старшину, кіш і старі курінї, числом сорок; нанадано нові клейноди, позволено судити ся своїм судом і свобідно, безданно промишляти всякими промислами. Всього зібрало ся козаків в тім Чорноморськім війську 17 тисяч, і вони положили початок українському заселенню Кубанщини. Першим кошовим чорноморським був Харько (Захар) Чепіга.
Задунайська Сїч держала ся до р. 1828. Жило ся під Турком добре, тільки мучило сумлїннє Запорожцїв, що приходить ся помагати бісурменови воювати християн:
Ой наробили та славні Запорозцї та великого жалю:
Що не знали, кому поклонить ся — та которому царю.
Ой поклонили ся турецькому — під ним добре жити,
А за все добре, за одно недобре — що брат на брата бити.
Росийське начальство не переставало підманювати сих дунайських Запорожцїв, щоб вертали ся до Росії — через ріжних свояків, знайомих, то що. Від часу до часу більші або меньші ватаги сих дунайських Запорожцїв переходили — але се були дрібницї. Аж 1828 р., як розпочала ся знову війна з Росією, тодїшнїй кошовий задунайський Осип Гладкий задумав перевести Задунайцїв до Росії; він пустив поголоску, що Турки хочуть переселити Запорозців як найдальше від росийської границї — в Єгипет. Заразом намовляв вертати ся під Росію, але що не всї хотіли вертати ся, то він, не відкриваючи свого заміру, вийшов з військом нїби в похід на Москалїв, і тільки на росийській границї сказав своїм Запорозцям, що йде передати ся під Росію. Вороття не було. Прибувши до росийського війська, Гладкий явив ся перед царем і заявив, що піддаєть ся йому. З своїм полком потім брав участь в війнї, а після війни вибрав для оселення свого війська місця на Азовськім побережу, між Бердянском і Маріуполем і тут се невеличке „Азовське військо“ жило аж до 1860-х років, коли їх переселено на Кубань.
Але ся зрада Гладкого стягнула велику біду на тих Запорожцїв, що зістали ся на Дунаї. Турецьке правительство скасувало військо, знищило кіш і розселило Задунайцїв по ріжних місцях. Кажуть, що богато їх навіть побито при тім. Гірко проклинали ті Запорозцї Гладкого.
114. Кінець Гетьманщини. Скасувавши Запорозьку Сїч, правительство взяло ся до Гетьманцїв. В осени 1780 року указом царським
