імя до Новгороду, а тільки до Київа, саме до київської околицї, Полянської землї. Не легко повірити також і тому, що київські князї прийшли з Новгорода, і то аж два рази, оден по другім: оден раз прийшли Аскольд і Дир, а кілька лїт потім Ігор з Олегом і засїли місце Аскольда і Дира.
Не беручи на віру всього того, що оповідає київський лїтописець, як давнїйше вірили, ми де чого не можемо і з иньших джерел довідати ся, і воно зістаєть ся для нас неясним. Та краще признати ся собі, що не знаємо чогось напевно, як воно було, анїж оповідати за правду чужі вигадки.
._c._51.jpg)
Тим більше, що початків держави і у иньших народів звичайно не знаємо докладно. Аж тодї, як розвинеть ся вона добре, та заведеть ся своє письменство на місцї та пічнуть ся лїтописи, — тодї вони про свої часи і недавно минулі починають росказувати докладно, по правдї. Так у нас знаємо з наших лїтописей досить добре, що діяло ся за часїв Володимира, по части за його батька, а про попереднє — от так дещо тільки, що з чужих джерел знаємо, або з пізнїйших переказів можемо виміркувати.
19. Русь. В звістках чужоземцїв, які маємо з IX і X віку, наші князї й їх війско, все зветь ся Русю, руськими, у нас же Русю звала ся Київщина. Здогад нашого старого лїтописця, що імя Руси було принесене з Швеції, варяжською дружиною, не справджуєть ся: в Швеції такого народа не знати, і Шведів нїколи у нас сим іменем не звали. Звідки се імя взяло ся в Київщинї, ми не знаємо й не будемо вгадувати. Але нам важно, що се імя так тїсно звязане з Київом, і з того міркуємо, що звістки про Русь і руську дружину, які маємо у чужоземних джерелах IX і X вв., належать до Київської держави: до тих князїв і дружин, котрих столицею був Київ.
Арабський письменник IX віку так описує сї руські друживи: Русь
