з сього приводу опозіція готовила сильну критику поведення військового командування на Українї. Тодї командуваннє рішило вийти з сього становища переворотом: воно пішло на зустріч тим закликам, які робились йому з боку українських і не-українських поміщицьких та капіталїстичних кругів і згодилось своєю військовою силою убезпечити їм скасуваннє соціалїстичного правлїння і приверненнє монархії в формі українського гетьманства.
З огляду що нїхто з поважаних українських дїячів не згожувавсь прийняти з нїмецьких рук владу, прийшлось висунути як кандидата на гетьманство шваґра нїмецького голового команданта ґенерала Скоропадського, крім далекого посвоячення з колишнїм гетьманом нїчим не звязаного з українством. Київ і його околицю навповнено нїмецьким військом (австрійські части натомість вислано); „синежупанну дівізію“, сформовану з воєннополонених Українцїв, насильно роззброєно; сполученнє з Берлїном щільно перервано; проголошено офіціальне заведеннє воєнної юстіції для охорони порядку, і спеціяльно в Київі, мовляв з огляду на наближеннє 1 мая, заведено збільшену нїмецьку охорону. На сїй підставі якийсь воєнний чин — начебто без відома самого Айхгорна, розпорядивсь арештувати кількох мінїстрів, котрих Нїмцї вважали найбільш небезпечними для своєї акції. Нїмецький збройний відділ, шукаючи їх, 28 квітня війшов підчас засїдання Ц. Р. в її будинок: перетрусив всї приміщення, мовляв, шукаючи складів зброї, приготованої для повстання против Нїмцїв, забрав архив, в салї засїдання, загрозою стрільби перервавши збори, піддав ревізії всїх членів Ц. Ради і самого — голову її, невважаючи на його протест, і закрив засїданнє. Тойж ночи військовий аґент нїмецького уряду полк. Штольценберґ, замість виправдати сей нечуваний вчинок, поставив голові Ц. Ради ультімативне запитаннє, чи Ц. Р., з огляду на свій конфлїкт з нїмецькими властями, не вважає вказаним лїквідувати свою діяльність. Коли голова Ц. Ради заявив, що вона злїквідуєть ся, передавши свою роботу Установчим зборам, се було прийнято за підставу дальших кроків. Другого дня, 29 квітня, під охороною нїмецьких кулеметів зібрані в Київі „великі і малі землевласники“ проробили церемонїю вибору на гетьманство Скоропадського. Засідання Ц. Ради були унеможливлені Нїмецькою військовою силою, — останнїм актом їй було ухваленнє давно виготовленого проєкту конституції — котрій Скоропадський противставив свою „грамоту“ до всього українського народу.
Нїмецький штик „рішив справу“, почалось гетьманське-нїмецьке правлїннє — але українське селянство відповіло йому своїм повстаннєм.
