Виводила по всіх київських горах. Левиц. I. 346.
Виво́дити, джу, диш, сов. в. ви́вести, веду, деш, гл. 1) Выводить, вывести. Вивів босу на морозець. Мет. 237. Сірко вивів вовка аж на поле. Рудч. Ск. I. 12. 2) Выводить, вывести. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела діток при битій дорозі. Рудч. Чп. 88. Вивела перепеличенька діти. Нп. 3) Выстраивать, выстроить, сооружать, соорудить. Виведем таку-сяку оселю та й будемо жить. Рудч. Ск. I. 13. Верх вивели і у головах поставили хрест. Кв. I. 116. 4) Доказывать, доказать, обосновать, оправдать. Бо ти став на прю за мене, вивів моє право. К. Псал. 17. Тоді б йому все діло моє вивів, уста б мої я сповнив оправданням. К. Іов. 51. — спра́ву. Добиться своего. З ним не виведе справи і той, що у болоті. Ном. № 2666. 5) — на світ. Обнаруживать, обнаружить, раскрывать, раскрыть, выводить, вывести на чистую воду. Яке б темне діло не було, та зараз його на світ виведе. Стор. I. 32. 6) — ни́тку (въ пряжѣ). Выпрядать, выпрясть нитку. То мати наумисльне такі товсті нитки виводили, бо у нас сього року дуже коноплі були народили. Ном., стр. 287, № 6418. 7) — та́нчик. Танцовать, протанцовать. Виведи танчик по-німецькій. Ном. № 670. 8) — го́лос, пі́сню. Выводить, вывести голосомъ. Зачав мій шпак пісні виводить. Гліб. 66. Виводить голос, як лляну тонку нитку. Левиц. I. 112. 9) О́чі ви́вело. Выкатились глаза. Очі вивело із лоба од страшної муки. Шевч. 24.
Виво́дитися, джуся, дишся, сов. в. ви́вестися, ведуся, дешся, гл. 1) Выводиться, вывесться. 2) Выводиться, вывесться, рождаться, родиться. Нехай тута виводяться круки та ворони. Нп. В камінні там виводяться сахвири і золото лежить піском блискучим. К. Іов. 59. 3) Выводиться, вывестись, исчезнуть, выйти изъ употребленія, изсякать, изсякнуть, истощиться. Тепер такі пояси вивелися.... хиба рідко де побачиш. Грин. I. 5. Сидить циган і сніда.... хліба багато, а сала мало. От він, щоб сало з рук не виводилось, хліба вкусить, а сала понюха. Ном. № 14320. Я ви́велася з чо́го. У меня вышло что. Я вивелася з малих горшків, — нема ні одного. Лебед. у. 4) Оправдываться, оправдаться. Я прийду до вас вивестись, бо на мене набрехано! — Нічого виводитись. Лебед. у. 5) О родившей женщинѣ: идти въ церковь за молитвой черезъ шесть недѣль послѣ родовъ. Харьк. г.
Вивожда́ти, жда́ю, єш, гл. = Виводити. Дуків сребраників за лоб брали, із-за стола, наче волів, вивождали. Мет. 382.
I. Ви́возити, вожу, зиш, гл. Перевозить все, вывезти все. Хоч вивози цілий ліс, то все буде один біс. Ном. № 3220.
II. Виво́зити, во́жу, зиш, сов. в. ви́везти, зу, зеш, гл. Вывозить, вывезть. Не то кінь, що в болото увезе, а то, що з болота вивезе. Ном. № 7225. Вимету разком та вивезу возком. Ном. № 10791.
Виво́зитися, во́жуся, зишся, сов. в. ви́везтися, зуся, зешся, гл. Вывозиться, вивезтись. Аф. 325.
Вивола́нка, ки, ж. 1) Избраніе. Повідають люде, же дієта буде, я на виволанку заспівам співанку. Гол. III. 257. 2) Ви́воланка. Изгнанница, выгнанная. Бранное слово у гуцуловъ. Шух. I. 34.
Виволіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́волокти, лочу, чеш, гл. Выволакивать, выволочь, вытаскивать, вытащить. Насилу вправилась із вовком, виволікати поможи! Алв. 86. Що написано пером, того не виволочеш волом. Ном. № 7383.
Ви́ворот, ту, м. 1) Изнанка. На ви́ворот. На изнанку. 2) Выворотъ. Санна їзда — ангельська їзда, але дідчий виворот. Ном. № 11433.
Виворотни́й, а́, е́. Виворотні чо́боти, череви́ки. Сапоги, въ которыхъ подошва къ головкѣ пришита, а послѣ подшивки подошвы съ лѣвой стороны голенище съ головкой выворачивается на лицевую сторону и затѣмъ подшивается задникъ. Вас. 161, 162.
Ви́вороть, ті, ж. Поваленное вѣтромъ дерево. Шух. I. 176.
Ви́ворочати, чаю, єш, гл. Исходить. Де вже він не виворочав, — як було почне казати покійник: бував і в Чорногорії, і в Чорноморії, і за Дунаєм. Борз. у.
Вивча́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́вчити, чу, чиш, гл. 1) Выучивать, выучить. 2) Научать, научить. Вивчив дітей, як сказать. 3) Изучать, изучить.
Вивча́тися, ча́юся, єшся, сов. в. ви́вчитися, чуся, чишся, гл. Выучиваться, выучиться, научиться. Ото ж і вивчився я, виріс. Шевч. 417. І став усього вчитися, і за рік усього вивчився. Рудч. Ск. II. 115.
