I. Ви́жати. См. Вижимати.
II. Ви́жати. См. Вижинати.
Ви́жати. См. Вижинати.
Ви́жахати, хаю, єш, гл. Прогнать страхомъ. Віл усе лягав, то ми як підсипали під його жару, то вижахали — тепер уже годі лягати. Павлогр. у.
Вижива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́жити, живу, веш, гл. 1) Проживать извѣстное время. Сяк-так, аби вижити. Ном. 2) Нажить. Жила в батька не рік, не два, не вижила добра. Мет. 50.
Вижива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. ви́житися, живуся, вешся, гл. Истрачивать, истратить все, израсходовать. Нема за що й соли купити, — так вижився. Левиц. Пов. 185.
Вижида́ти, да́ю, єш, гл. Поджидать. Вижидай з поля чистого твого козаченька. Мет. 13.
Вижима́ти, ма́ю, єш, сов. в. ви́жати, жму, меш, гл. Як треба, то хоч у щимки́ голову положи, то нічого не вижмеш. Ном. № 10049.
Ви́жин, ну, м. Жатва. Пішов на вижин. Вх. Зн. 6.
Вижина́ти, на́ю, єш, сов. в. ви́жати, жну, неш, гл. Сжинать, сжать. Ой тоді я снопи зв'яжу, як житечко вижну. Грин. III. 198.
Ви́жирувати, рую, єш, гл. Украсить инкрустаціями (металлическими). Шух. I. 306.
Ви́жити, ся. См. Вижива́ти, ся.
Вижленя́, ня́ти, с. Щенокъ лягавой собаки.
Ви́жлиця, ці, ж. Лягавая собака.
Ви́жлоктати и ви́жлуктати, таю, єш, гл. Выпить. (Зевес) вижлоктав підпінка чару. Котл. Ен. VI. 37. Що було останнє у пляшці, вижлуктав без чарки, нахильцем. МВ. (КС. 1902, X. 146).
Ви́жовтити, вчу, тиш, гл. Пожелтить.
Ви́журитися, рюся, ришся, гл. Достаточно напечалиться. Я, добродійко, вижурився за себе, як сватався. Г. Барв. 311.
Виз, за, м. Рыба Acipensor schypa. Браун. 31.
Ви́задкувати, кую, єш, гл. Выйти, пятясь. Визадкував з хати. Константиногр. у.
Ви́законити, ню, ниш, гл. Истребить, искоренить. Що завелось, те трудно визаконити.
Византі́єць, ті́йця, м. 1) Житель Византіи. 2) Православный. Я — круглий сирота між лютеран, латинців, византійців-християн. К. ПС. 59.
Византі́йський, а, е. Византійскій. Желех.
Византі́я, ті́ї, ж. Византія, Константинополь. Босфор клекотить, неначе скажений; то стогне, то виє: йому Византію хочеться збудить. Шевч. 58.
Византі́йство, ва, с. Образъ мыслей и поступковъ, подобный византійскому. А панство буде панувать… та византійство прославлять. Шевч. II. 211.
Ви́збірати, раю, єш, гл. Подобрать, собрать. Так збірає, так збірає… Визбірав і рушили далі. Св. Л. 112. На дворі ясно, хоч голки визбірай. Левиц. I. 96.
Ви́збірки, рок, ж. мн. Выборки. Левч. 18.
Ви́звати. См. Визивати.
Ви́звіл, волу, м. Освобожденіе. Щеня припне на мотузочці… Воно вищить, задравши голову, визволу просить. Г. Барв. 279.
Ви́звіритися, рюся, ришся, гл. Звѣрски, сердито посмотрѣть. Як визвірилась на мене — аж білки їй ходором заходили. Харьк. Лайдак! — грімнув Кондратович, визвірившись на Потоцького. Стор. I. 188.
Визволе́ний, а, е. Освободительный. Науки визволені. К. ПС. 46. — лист. Освободительная грамота. Которий би мог бідний невольник одгадати, мог би йому листи визволені писати, щоб не мог ніхто нігде зачепляти. АД. I. 209.
Визволе́ння, ня, с. Освобожденіе, избавленіе. Визволення народу з крепацтва. К. ХП. 8.
Ви́зволити, ся. См. Визволя́ти, ся.
Ви́зволка, ки, ж. Выручка. І на визволку нема і дітей прохарчити. Кіев. у.
Визволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́зволити, лю, лиш, гл. Освобождать, освободить; выручать, выручить. Визволь, Боже, нас, бідних невольників, з тяжкої неволі. ЗОЮР. I. 214. Зрозумієте правду, і правда визволить вас. Єв. І. VIII. 32.
Визволя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. ви́зволитися, люся, лишся, гл. Освобождаться, освободиться; выручаться, выручиться. Галілей визволився з темниці. Ком. I. 56. Огірками тіки й визволився. Лебед. у.
Ви́зганяти, няю, єш, гл. 1) Изгнать
