Відгро́м, му, м.? І гроші побрали, і водгрому немає. Ном. № 13213.
Відгрома́дити, джу, диш, гл. Отгрести (сѣно).
Відгроми́ти. См. Відгромлювати.
Відгро́млювати, люю, єш, сов. в. відгроми́ти, млю́, миш, гл. Отбивать, отбить силой, отражать, отразить. Він (рештант) і пакет одгромив у мене: мене схопив за груди та зіпхнув з воза, а сам з возом і з пакетом хо́да. Новомоск. у. (Залюбовск.).
Ві́дгук, ку, м. Откликъ.
Відгука́ти. См. Відгу́кувати.
Відгука́тися, ка́юся, єшся, гл. = Відгукнутися. На кожний гук не одгукаєшся. Ном. № 4715.
Відгукну́тися. См. Відгукуватися.
Відгу́кувати, кую, єш, сов. в. відгука́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Выклика́ть, вы́кликать. Куди се ти так забрався, що ледве-не ледве відгукав тебе. Кіев. г. 2) Звать обмершее дитя съ цѣлью привести его въ чувство. Мил. 19.
Відгу́куватися, куюся, єшся, сов. в. відгукну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Откликаться, откликнуться. На моє прохання відгукнулись.
Ві́дгулень, льня, м. Домашняя лошадь, отбившаяся въ табунъ дикихъ лошадей. О. 1862. 17—19.
Відгу́лити, лю, лиш, гл. Отклонить. А батько оце умисне кажуть, щоб мене від роботи відгулити. Федьк.
Відгуля́ти, ля́ю, єш, гл. Отпраздновать, отпировать. Зараз одгуляли весілля. Рудч. Св. I. 129.
Відгусти́, ду́, де́ш, гл. Окончить гудѣть, шумѣть. Одгуло весілля, зосталися молоді самі у хаті. МВ. (О. 1862. I. 95).
Віддава́ння, ня, с. = Віддання. Ум. Віддава́ннячко. Покинула сина та ще й не женила; покинула дочку на віддаваннячку. Нп.
Віддава́ти, да́ю, є́ш сов. в. відда́ти, да́м, даси́, гл. 1) Отдавать, отдать. А син старець та свого не вживає, та все його хортам віддаває. Чуб. I. 173. Взяв той собака буханець та й віддав вовкові. Рудч. Ск. I. 9. Відда́ти Бо́гові ду́шу. Умереть. Закричав дід дивними голосами та й Богу душу віддав. Чуб. I. 156. — хвалу́. Воздать хвалу, восхвалить. Хвалу Богові оддав. МВ. I. 16. — на добри́день. Пожелать добраго дня. І добридень мені оддала. Левиц. I. 14. — поклі́н. Поклониться. Матері Божій поклін оддавши. Чуб. I. 160. 2) Выдавать, выдать замужъ. Тоді дівку віддавай, коли люде трапляються. Ном. № 5928. Як будуть тебе, моя мила, за иншого віддавати, пиши листи на папері, давай мені знати. Мет. 60. 3) Передавать, передать, выражать, выразить. 4) Протягивать, протянуть голосомъ при концѣ пѣсни, при чемъ дѣлается рулада отъ высокаго къ низкому на октаву. У нас так завше: яку б пісню не співала, то усе віддає. Любеч. 5) Теплѣть, потеплѣть. Уранці було холодно, а вдень трохи оддало. Константиногр. у.
Віддава́тися, даю́ся, є́шся, сов. в. відда́тися, да́мся, даси́ся, гл. 1) Отдаваться, отдаться. Левиц. Пов. 81. 2) Выходить, выйти замужъ. Чого журиться? Нехай та журиться, що віддається. Ном. № 2265. Мамко моя старенькая, хочу ся віддати, коли б прийшли старостоньки до нашої хати. Гол. I. 197. 3) Отдаваться, отдаться (о звукѣ и пр.). Як Тетяна засміється, в душі радість оддається. Котл. МЧ. 4) Выражаться, выразиться, передаваться, передаться, отражаться, отразиться. В тих писаннях красний божий мир і чоловіча жизнь.... не оддались так правдиво, як воно єсть у нас перед очима. К. Гр. Кв. 19.
Віддалеки́, нар. Издали. Іще оддалеки зачув Петро глухий галас мов на ярмарку. К. ЧР. 257.
Віддали́ти, ся. См. Віддаляти, ся.
Віддалі́, нар. = Віддалік. Я став собі оддалі і дивлюся, що то він робитиме. Волч. у.
Віддалі́к, нар. Поодаль. А лисиця оддалік стоїть. Рудч. Ск. I. 21.
Віддалі́ти, лі́ю, єш, гл. Поотстать, отдалиться. Не жени коні: лоша віддаліло — не здожене. Усе вже те оддаліло, проминуло. МВ. (О. 1862. I. 95).
Ві́ддаль, нар. Издали. Відьми так не вдариш, а̀ треба кинуть на-оддаль, то попадеш. Грин. I. 66.
Віддаля́ти, ля́ю, єш, сов. в. віддали́ти, лю́, ли́ш, гл. Отдалять, отдалить, удалять, удалить. Бог віку прибавив, а від смерти оддалив. Ном. № 13920.
Віддаля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. віддали́тися, лю́ся, ли́шся, гл. Отда-
