Перейти до вмісту

Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/308

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
 
Г.
 

Га? меж. 1) А? ась? что? Чому не послухав, як я казав, щоб у шинок не заходив? га? Рудч. Ск. II. 131. Іване! — Га? 2) А, ахъ, э, вотъ какъ! Га, добра твоя горілка, — дай вип'єм ще. Чуб. I. 109. Раз лучилось робаку на віку, та вже й га! Ном. № 2611. 3) Пѣсенный припѣвъ. Гоп, чук, га, тропака, бо я зроду така! Левиц. I. 53.

Габа́, би́, ж. 1) Бѣлое сукно турецкое. Ой із города із Трапезонта виступала галера,… турецькою білою габою покровена. АД. I. 208. У Шевченка снѣжная пелена. Возьме її (діброву) та й огорне в ризу золотую і сповиє дорогою білою габою. Шевч. 640. 2) Кайма? Хустка з золотими квітами, з золотою габою. МВ. II. 77. Хустка колись була чорна із габою, тепер стала руда. О. 1862. VIII. 32.

Га́бати, баю, єш, гл. = Габцювати. Аф. 352.

Габелко́вий, а, е. Сдѣланный изъ кожи молодой скотины. Обутий в габелкових черевиках. Стор. II. 96.

Габе́лок, лка, м. 1) Кожа молодой скотины. Вас. 158, 157. 2) Кожа съ шеи лошади или быка. Мнж. 178.

Габзьо́ваний, а, е. ? Вже була стара, а ще подавай їй і спідниці байові, і юпки габзьовані. О. 1861. VIII. 16.

Габли́на, ни, ж. Телятина. Желех. Вх. Зн. 9.

Га́блі, лів, м. мн. = Габлина. Желех. Вх. Зн. 9.

Габо́в, меж. Восклицаніе гуцульскихъ дровосѣковъ при спусканіи срубленныхъ деревьевъ съ горы внизъ; этимъ восклицаніемъ стоящіе внизу работники даютъ знакъ стоящимъ выше пріостановить спускъ деревьевъ. См. Кінатов. Шух. I. 180.

Габо́вий, а, е. Сдѣланный изъ бѣлаго сукна габи́. Рукавичейки габові. Гол. II. 119.

Габу́к, ка́, м. Мѣсто въ рѣкѣ, гдѣ вода течетъ узкимъ русломъ и съ шумомъ бьетъ внизъ. Шух. I. 227.

Габцюва́ти, цю́ю, єш, гл. Хватать. Хоть старого, хоть малого, то так габцюють. Аф. 352.

I. Гав! меж. Звукоподражаніе лаю собаки. Вовк узяв дитину да й побіг, а собака за ним: гав, гав, гав! Рудч. Ск. I. 9.

II. Гав, нар. = Гев. Вх. Лем. 402.

III. Гав, ву, м. Лай. Я пізнав і гав тієї собаки, — такий хрипкий. Новомоск. (Залюбов.).

Га́ва, ви, ж. 1) Ворона. Аф 352. Га́ви лови́ти. Ротозейничать, зѣвать. Гав ловив та витрішки продавав. Ном. № 10926. 2) Переносно: разиня, ворона. 3) Промежуток меж двух зубьев пилы. НВолын. у.

Гавановий, а, е. Темно-желтый. КС. 1891. V. 196.

Га́вань, ні, ж. Гавань. Ой стояла на гавані против Яниколя; ой там була хуртовина із чорного моря. Мет. 431.

Гавза́, зи́, об. Гнусливый человѣкъ, гнусливая женщина. Полт.

Гавза́тий, а, е. Гнусливый. Полт.

Га́вин, а, е. Вороній. Гавине гніздо.

Га́вити, влю, виш, гл. Ротозѣйничать, зѣвать.

Гавк, ку, м. Лай. Вх. Лем. 401.

Га́вкання, ня, с. Лай.

Га́вкати, каю, єш, гл. Лаять. Собака і на святого гавка. Ном. № 5195.

Гавка́ч, ча́, м. = Лис. Вх. Пч. II. 5.

Га́вкнути, кну, неш, гл. Однокр. в. отъ га́вкати. У дворі гавкнуло цуценя. МВ. I. 108.

Гавкотня́, ні́, ж. Сильный лай.

Гавку́н, на́, м. Лающее животное. К. Дз. 57.

Гавку́чий, а, е. Громко лающій, часто