Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/311

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Гаяти, ся. О. 1861. XI. Св. 39; Рудч. Ск. I. 125. 2) Гаїти. Занимать попусту мѣсто. Вх. Зн. 9.

Га́й, га́ю, м. Роща, небольшой лѣсъ. Вас. 206. По гаєві усякий птах літає. Греб. 390. Густий гаю, густий — не прогляну. Мет. 66. Ум. Гайо́к, гайо́чок. Гайок зелененький. Шевч. 411. Ходить милий по гайочку, виграває в сопілочку. Чуб. V. 42.

Гай-гай! меж. 1) Эхъ-эхъ! Гай-гай, як був я молодий! Гай-гай! добрий край, та лихая година з вами. Ном. № 705. 2) Крикъ на хищныхъ птицъ.

Гайбу́з, за, м. Раст. Ocimum baxylicum. Вх. Пч. I. 11.

Га́йвір, ру, м. = Гав'яр. Св. Л. 271.

Га́йворон, на, м. Грачъ, Corvus flugilegus. Вх. Пч. II. 9. Та ще мене гайворони укрили з півночі… Клюють очі козацькії, а трупу — не хочуть. Шевч. 491.

Га́йвороння, ня, с. Грачи. Як же закрякає гемонське гайвороння та здійметься, наче хмара. Стор. I. 125.

Гайвороня́, ня́ти, с. Граченокъ.

Гайворо́нячий, а, е. Свойственный, принадлежащій грачу, грачевый, грачій.

I. Га́йда, ди, 1) м. и ж. Повѣса. Аф. 352. 2) ж. Флейта. Угор.

II. Га́йда! меж. Маршъ! впередъ! Була колись правда, пожила — та й гайда. Ном. № 6708. Осідлаєм буланого та й гайда в дорогу. Шевч. 246.

Гайдабу́ра, ри, м. Разбойникъ. К. Досв. 209, 218.

Гайдабу́рити, рю, риш, гл. Разбойничать. Коли б ти не гайдабурив — всяк сидів би тихо. К. Дз. 125.

Гайда́й, дая, м. = Гайда́рь. Аж там стоїть гайдай молоденький. Лукаш. 81.

Гайдама́ка, ки, м. 1) Гайдамакъ: человѣкъ, причастный къ крестьянскому возстанію въ 18 вѣкѣ на правомъ берегу Днѣпра. Йде Залізняк Чорним шляхом, за ним гайдамаки. Шевч. 155. 2) Разбойникъ.

Гайдамакува́ння, ня, с. Пребываніе гайдама́кою.

Гайдамакува́ти, ку́ю, єш, гл. Гайдамачествовать, быть гайдама́кою. Аф. 353.

Гайдама́ха, м. = Гайдамака. Желех.

Гайдама́цтво, ва, с. Гайдамачество. См. Гайдамака. Левиц. I. 535.

Гайдама́цький, а, е. Гайдамаческій. См. Гайдамака. Ном. № 4258.

Гайдама́чити, чу, чиш, гл. = Гайдамакувати. Аф. 353.

Гайдама́ччина, ни, ж. = Гайдамащина. ЗОЮР. I. 139.

Гайдама́шок, шка, м. Ум. отъ гайдамака. Желех. Грин. III. 601.

Гайдама́щина, ни, ж. Возстаніе гайдамаковъ, время возстанія гайдамаковъ. КС. 1884. VIII. 721.

Гайда́рик, ка, м. Ум. отъ гайда́рь.

Гайда́рка, ки, ж. Длинная пастушеская палка. Лубен. у.

Гайда́рь, ря́, м. Пастухъ овецъ. Зміев. у. Ум. Гайда́рик.

Га́йдати, даю, єш, гл. Играть на флейтѣ. Угор.

Гайдачо́к, чка́, м. Особый родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. I. 104.

Гайде́й, дея, м. У гуцуловъ: пастухъ рогатаго скота. См. Гайдай, бовгарь. Шух. I. 189.

Гайду́к, ка́, м. Высокорослый служитель; солдатъ надворной стражи. Ой ви війти, отамани, панськії гайдуки. Нп. Ой крикнув царь на свої гайдуки: „Возьміть Байду добре в руки!“ Гол. I. 2. 2) Особаго рода танецъ. 3) Гайдука́ сади́ти, уда́рити. Танцевать въ присядку. Ударила б гайдука, та боюся мужика. Чуб. V. 687. Еней, матню в кулак прибравши, і „не до соли“ примовлявши, садив крутенько гайдука. Котл. Ен. I. 20. 4) Ніс гайдука́ ска́че. Выраженіе для указанія чьего-нибудь страшнаго аппетита, усиленной работы челюстями. Лупить (= їсть), аж ніс гайдука скаче, — танцює. Ном. № 12206. Ум. Гайдучо́к. Чуб. V. 1075. Ув. Гайдучи́ще. Чуб. V. 686.

Гайду́цький, а, е. Принадлежащій, свойственный гайдуку́ 1.

Гайдучи́ще, ща, м. Ув. отъ гайду́к.

Гайдучо́к, чка, м. Ум. отъ гайду́к.

Га́йка, ки, м. 1) Гайка. 2) Замедленіе, проволочка, трата времени. Коли б не гайка трапилася у дорозі, може б і вистиг на обід. Екатериносл. у. Ум. Га́єчка.

Га́йкати, каю, єш, гл. Кричать гай!

Гаймін, на, м. Множество. У місті сьогодня гаймін огірків. НВолын. у.

Гайна́рь, ря, м. Работникъ, пригоняющій на ярмарку еврейскій скотъ. Шух. I. 84.

Га́йний, а, е. 1) Мѣшкотный, медленный. Гайна робота. Вх. Зн. 9. 2) = Гаєвий. Повій, вітре гайний. Гол. II. 793.

Гайни́к, ка́, м. Лѣсникъ. Вх. Зн. 9.

Гайні́в, нова, ве. Принадлежащій, свой-