I. 463. У-до́світа. На разсвѣтѣ, передъ разсвѣтомъ. У-досвіта встав я.... темно ще на дворі; де-не-де по хатах ясне світло сяє. К. Досв.
Досвітко́вий, а, е. Предразсвѣтный. Темнота досвіткова. Левиц. I. 271.
Досвіткува́ння, ня, с. Пребываніе на до́світках.
Досвіткува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть на до́світках.
Досві́тній, я, є. Предразсвѣтный. Моя зоре досвітняя. Шевч. 240.
До́світок, тку, м. Предразсвѣтное время. Чорт би й не оддав, та на лихо йому досвіток захватив. Рудч. Ск. II. 25. Темним досвітком усі троє вийшли з села. Г. Барв. 543. У до́світок. До разсвѣта. 2) Во мн. ч. До́світки. Вечернія собранія неженатой моложежи осенью и зимой, посидѣлки. Чуб. VII. 451. КС. 1889. X. Сумцовъ. № 89. Ой маєш ти, моя мати, іще дочок п'ять: не пускай їх на досвітки, нехай дома сплять. Чуб. V. 891. Сестри дома немає, на досвітках гуляє. Млр. л. сб. 343.
Досвітча́ний, а, е. 1) Предразсвѣтный. Сим. 185. 2) Сдѣланный во время до́світок. Це ранішня робота, а це досвітчана. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Досвітча́на ма́ти. Женщина, въ домѣ которой собираются до́світки. Борз. у.
Досвітча́нин, на, м. Парень, ходящій на досвітки. Досвітча́не. Парни и дѣвушки, ходящіе на досвітки. Константиногр. у.
Досвітча́нка, ки, ж. Дѣвушка, ходящая на до́світки. Торішньої зіми аж три досвітчанки ходило до нашої баби на попрядки, на досвітки. Васильк. у. Саме глупої ночи пішли ми з підотаманчим досвіток разганять, але на досвітках було тільки чотирі дівчат досвітчанок та й годі. Васильк. у.
Доси́джувати, джую, єш, сов. в. доси́діти, джу, диш, гл. Досиживать, досидѣть. Досиділи трохи не до півночі. Левиц. Пов. 278.
Доси́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. доси́дітися, джуся, дишся, гл. Досиживаться, досидѣться. До того досиділась, що й сорочки на хребті нема. Рудч. Ск. I. 177.
Досила́ти, ла́ю, єш, сов. в. досла́ти, шлю́, ле́ш, гл. Досылать, дослать. Коли він мені дошле решту? І козацьке на Вкраїні серце залунало і луну із серця в серце аж до нас дослало. К. МБ. XI. 142.
Досини́ти, ся. См. Досинювати, ся.
Доси́нювання, ня, с. Досиниваніе.
Доси́нювати, нюю, єш, сов. в. досини́ти, ню́, ни́ш, гл. Досинивать, досинить.
Доси́нюватися, нююся, єшся, сов. в. досини́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Досиниваться, досиниться.
Досипа́ння, ня, с. Досыпаніе.
I. Досипа́ти, па́ю, єш, сов. в. доси́пати, плю́, плеш, гл. Досыпать, досыпать. Досип мішка, щоб повний був. Харьк.
II. Досипа́ти, па́ю, єш, сов. в. доспа́ти, плю́, пи́ш, гл. Досыпать, доспать. Чи не допивала, чи не доїдала, чи темної нічки та й не досипала. Чуб. V. 928. А вже ж мої очі не доспали ночі. Нп. Млр. л. б. 277. Доспав до обід.
I. Досипа́тися, па́юся, єшся, сов. в. доси́патися, плюся, лешся, гл. Досыпаться, досыпаться.
II. Досипа́тися, паюся, єшся, сов. в. доспа́тися, плю́ся, пи́шся, гл. Досыпаться, доспаться. До білого волоса доспався. Стор. I. 67. Ой поспи, поспи, красная дівко, та доспишся до горя. Грин. III. 262.
Доси́пка, ки, ж. Досыпка. Ум. Доси́понька.
Досипля́ти, ля́ю, єш, гл. = II. Досипати. Молода дівчина нічки досипляє. Мет. 362.
Доси́понька, ки, Ум. отъ доси́пка.
Доси́пувати, пую, єш, гл. = I. Досипати.
Доси́та, нар. Досыта. Ми їмо з корита, та до сита, а ви з блюда, та до худа. Ном. № 1614.
Доситі́шати, шаю, єш, гл. Пожирѣть, потолстѣть. Я все буду пастись, та й доситішаю. Рудч. Ск. I. 1.
До́сить, нар. Достаточно, довольно. Мудрій голові досить дві слові. Ном. № 5912. У мене добра досить. Борз. у.
Досиха́ння, ня, с. Досыханіе.
Досиха́ти, ха́ю, єш, сов. в. досо́хнути и досхну́ти, досо́хти, со́хну, неш и схну́, не́ш, гл. Досыхать, досохнуть. Хліб уже досихає. Васильк. у. Викинь сорочки на тин, нехай досохнуть. Харьк. у.
До́сі, нар. 1) До сихъ поръ, до этой поры. Чужі люде полуднують, ми й досі не їли. Мет. 321. 2) Уже, въ настоящее время. Та годі сидіти та пора летіти, досі плачуть та маленькії діти. Мет. 257. Я думав, що досі вже й пороблено все. 3) До сего мѣста.
