Песи́голова, ви, ж. Собачья голова. Пани песиголови. Каменец. у.
Песи́головець, вця, м. Сказочный человѣкъ съ однимъ глазомъ во лбу, поѣдающій людей. Піймали його песиголовці (тії, що людей їдять), годують на сало. Рудч. Ск. I. 71. Колись на світі було так, що багато було, кажуть, людоїдів або песиголовців. У їх не так, як у нас двоє очей, а в їх було одно здорове-здорове, більше ніж у вола, і то серед лоба. Грин. I. 1—2. Бранное слово. Ном. № 4801.
Пе́сик, ка, м. 1) Ум. отъ пес. Песика б'ють, а левик боїться. Ном. № 3902. 2) Клочекъ волосъ у виска. 3) — на о́ці. Бѣльмо. Грин. II. 319. 4) Часть ткацкаго станка. См. Верстат. МУЕ. III. 17. Щух. I. 255.
Пе́сій, я, є. Собачій. Великого роду, а псього ходу. Ном. № 2909. Песся мати не загине. Ном. № 5308.
Пести́вий, а, е. Нѣжный, ласкающій. Мати увечері своїм пестивим голосом нашепче дитині про любов до всього живого. Мир. ХРВ. 84.
Пести́ти, щу́, стиш, гл. Нѣжить, лелѣять; баловать, няньчить. Пести мене, моя нене, як малу дитину. К. Досв. 44.
Пести́тися, щу́ся, стишся, гл. Нѣжиться. Добре ся там пестити, де піч велика і є кому варити. Ном.
Пе́стіння, ня, с. Ласки, нѣжности. Теодозя знов пригорнула її до себе і поцілувала. Гані так стало гидко те лукаве пестіння, що вона відсунулась трохи од неї до вікна. Левиц. I. 482.
Пестраки́, кі́в, мн. Веснушки. Угор.
Пестракува́тий, а, е. Покрытый веснушками. Угор.
Пестрю́га, ги, ж. 1) Рыба Acipenser Stellatus, севрюга. Браун. 31. 2) Рыба Salmofario, форель. Вх. Пч. II. 20.
Пестря́к, ка́, м. Родъ паразитнаго растенія. Узять пестряків, що на липовім дереві виростають.
Пе́стува́ння, ня, с. = Пестіння. Після такого пестування та бачучи материни сльози, туж-туж Оксана не признається, що се вона плаче. Кв.
Пе́стувати, ту́ю, єш, гл. Ласкать. І звичайне, як дитина, пестує старого. Шевч.
Пе́стуватися, туюся, єшся, гл. Ласкать другъ друга. І ввесь день на тому пройшов, що все вони пестувалися. Кв.
Песту́н, на́, м. Баловень; нѣженка. Ум. Пестуне́ць, песту́нчик.
Песту́нка, ки, ж. Нянька. Угор. Ум. Песту́ночка. АД. I. 65, 66.
Песту́нчик, ка, м. Ум. отъ пестун.
Песту́нчити, чу, чиш, гл. Быть нянькой. Вх. Лем. 448.
Песту́ха, хи, ж. Баловница; нѣженка. Ум. Песту́шка.
Пе́стя, ті, Балованное дитя. Борз. у.
Пе́ськатися, каюся, єшся, гл. Пачкаться. Радом. у.
Пе́ський, а, е. Собачій. Пустіть! — кричить Рябко, — не будь я песький син, коли вже вдержу більш. Г.-Арт. (О. 1861. III. 82). Отже песька дитина тобі вже й до роботи не кидається. Левиц. I. 277.
Песю́га, ги, м. Собака большая. Вх. Зн. 48.
Песя́, ся́ти, с. = Песеня. Вх. Пч. II. 5.
Пета́к, пете́к, ка, м. Родъ суконнаго полукафтанья безъ тальи, съ стоячимъ воротникомъ. Гол. Од. 68. Kolb. I. 43.
Петельгу́зий, а, е. Ковыляющій ногами.
Пете́лька, ки, ж. 1) Ум. отъ петля. За петельки́ вхопи́в. Схватилъ за грудь. Новомоск. у. 2) мн. Переплетенныя веревочки, въ которыхъ носятъ горшки съ кушаньемъ въ поле. Угор. 3) мн. Веревки, сложенныя въ петлю: въ нихъ, на небольшія разстоянія, носятъ охапки сѣна. Шух. I. 171.
Пете́чє, чя, с. Не валяное сукно. Шух. I. 106.
Петечи́на, ни, ж. = Петек. (См. Петак). Будут гості в кармазині, а ти в лихій петечині. Гол. II. 576.
Петля́, лі́, ж. Петля. Ум. Пете́лька.
Пе́трик, ка, м. Улитка. Лохв. у.
Петрівка, ки, ж. 1) Петровъ постъ. ХС. I. 76. Петрівка-голодівка. Ном. Петрівка — переднівок. Ном. № 462. 2) Пѣсня которая поется въ петровъ постъ. Зберімося, подружечки, заспіваймо петрівочки. Нп. 3) Сортъ дыни. Черном. Ум. Петрі́вочка. Ой мала нічка петрівочка, не виспалась наша дівочка. Чуб. III. 202.
Петрі́вний, а, е, —ній, я, є. Петровскій. Петрі́вня рілля́. Распаханная въ петровскій постъ земля для озими. ХС. I. 76.
Петрі́вський, а, е = Петрівній. День не петрівський, язик не попівський — по двічи говорити. Грин. II. 303. Пішло уже мені, як з петрівського дня. Ном. № 2136.
Петрі́вчаний, а, е = Петрівній. Петрівчаний день. Ном. № 13097.
Петро́, ра́, м. Пт. дергачъ. Вх. Лем. 448.
