було. У мене було важке родиво. Сквир. у. 2) Хлѣбъ и полкварты водки, которые отецъ новорожденнаго, вмѣстѣ съ извѣстіемъ о рожденіи несетъ тестю. Мил. 21. 3) Родословная. От се ж воно й родиво починається Господа нашого Ісуса Христа. Лубен. у.
Роди́мець, мця, м. Болѣзнь: параличъ. Чуб. I. 111. Шевч. 307. Алв. 20. Щоб тебе родимець побив. Ном. № 3729. Коли б йому язик родимець одібрав. Г. Арт. (О. 1861. III. 87).
Роди́мий, а, е. 1) Врожденный, природный. Гірша відьма вчена, ніж родима. Ном. № 235. Що б, пане, ваші оці очі (окуляри) Бог на світі подержав, а родимі щоб повилазили. Ном. № 890, стр. 283. 2) Свой, родившійся гдѣ, уроженецъ. Я тут чоловік родимий. Харьк. г. Він наш чоловік родимий. Каменец. у. 3) Родимый, родной. Їхав милий край Дунаю та до родимого краю. Чуб. V. 378.
Роди́на, ни, ж. 1) Родня, родные. Чуб. V. 123, 423, 849, 886; I. 217. За гроші не купиш ні батька, ні матері, ні родини. Ном. № 1440. Що воно за родина, як мене не родила. Ном. № 9379. Твій син Алкид, твоя дитина, єдиная твоя родина. Шевч. 606. 2) Семейство. Галиц. Ум. Роди́нка, роди́нонька, роди́ночка, ро́донька. Чуб. V. 324, Мет. 106. Підожди ж ти, (смерте), час-годину, поки зберу всю родину!… Поки родонька, зійшлася, душа з тілом розійшлася. Грип. III. 143.
Роди́ни, ди́н, ж. мн. 1) Рожаніе, роды. 2) Празднество по случаю родин. Мил. 21. Ирод на свої родини бенкет справив. Єв. Мр. VI. 21. Ум. Роди́нки. Ном. № 9499.
Роди́нин, на, не.Принадлежащій роднѣ. Там родинин голосок, там моя родина є. Чуб. V. 464.
Роди́ня, ні, ж. = Родина. Обсіла ж мене чужина, все Іванкова родиня. Рк. Макс.
Роди́тель, ля, м. Родитель, отецъ. Чуб. III. 29. Шануй учителя паче родителя. Ном. № 6101. Роди́телі. а) Родители, отецъ и мать. Та я ж буду віконечка одсувать і своїх родителів в гості виглядать. Мил. 181. б) Родственники (покойные?) Дочь плачетъ надъ мертвымъ отцомъ. Стрічайте, мої родителі, мого татуся рідненького, пробірайте містечко коло себе близесенько і доглядайте так, як я доглядала. Мил. 189. На проводи в нас на гробки ходять, родителів поминають. Черниг. г.
Роди́телька, ки, ж. Родительница, мать. Не було родительки навчати. Лебед. у.
Роди́тельський, а, е. Родительскій. Родительська любов. Левиц. I. 242.
Роди́ти, джу́, диш, гл. 1) Родить, производить. Раз мати родила, раз і вмірати. Ном. № 4268. Нам Бога не вчить, як хліб родить. Ном. № 35. 2) Родить, давать урожай. На одвороті гречка родить. Ном. № 4194.
Роди́тися, джу́ся, дишся, гл. Родиться. Ще той не родився, щоб усім догодив людям. Ном. № 4600. Сійся, родися, жито-пшениця, всіляка пашниця. Ном. № 347.
Ро́дич, ча, м. 1) Родственникъ. МВ. I. 14. Чуб. V. 1156. Мет. 252. Багато родичів, та нігде пообідать. Ном. № 9338. Вони йому родичі: дідового сусіда молотники — совсѣмъ не родственники. Ном. № 9350. 2) Родитель. Мали родичі сина. Гн. II. 67.
Родича́тися, ча́юся, єшся, гл. = Родатися. 1) Багатирі з бідними не дуже родичаються. Харьк. 2) Посажав укупі свекруху з невісткою та каже: родичайтесь. Зміев. у. Родичатися він не дуже любить. Константиногр. у.
Ро́дичів, чева, ве. Принадлежащій родственнику. Як зацвіте увесь цвіт, як заплаче увесь рід, що родичева голова, в чужім краю полягла. Чуб. V. 1035.
Ро́дичка, ки, ж. Родственница. Поблагословила молодих якась родичка замісто матері. Левиц. I. 333.
Роді́лля, лі, ж. Роженица. Уман. у. Роділлі до сорока день не можна ні на базарь, ні на грядки ходить. Мнж. 155.
Роді́ння, ня, с. Рожаніе, роды. Мати з родіння померли. Мелитоп. у. Слов. Д. Эварн.
Родни́й, а́, е́. ? Це родний камінь — кинь його. Радом. у.
Родови́тий, а, е. 1) Родовитый, знатный. Чи ти роду багатого, чи ти роду родовитого? Чуб. V. 911. 2) Наслѣдственный, прирожденный. Мил. 34. Він родовитий злодій. 3) Плодородный. Родовита земля.
Родови́тість, тости, ж. 1) Знатное происхожденіе, родовитость. 2) Наслѣдственность. 3) Плодородіе.
Родові́д, во́ду, м. Родословіе. Книга родоводу Ісуса Христа. Єв. Мт. I. 1.
Родону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно уро-
