2) Бѣднякъ, незнатный, простой человѣкъ. Як можна, що круль свою дочку видав за худопахолка. Чуб. II. 89.
Худорба́, би́, ж. 1) Худоба́. 2) Худое животное. Мнж. 22. 3) Бѣдность, нищета. 4) Соб.: бѣдняки. Не завидуй худорбі — доведе Бог тобі. Ном. № 2336.
Худорля́вий, а, е. Худощавый, болѣзненный. Бісова гни-біда! (лайка на худорлявих — дитину то що). Ном. № 4693, стр. 286. Як тичина, високий, худорлявий. Г. Барв. 81.
Худоси́лок, лка, м. Слабосильный.
Худчина́, ни́, ж. Худоба. Нѣжин. у.
Худя́к, ка́, м. Худое животное. Хотин. у. Нажене того худяку повен степ. Лохв. у.
Хук, ка́, м. 1) Выдыханіе, дуновеніе. 2) Фукъ (въ игрѣ въ шашки). Хука усуча. Ном. № 3620. 3) Хука́ да́ти. Промахнуться. Раз на вовка хука дав, удруге схибив. Мир. ХРВ. 82. См. Хвук, фук.
Ху́кати, каю, єш, гл. Дуть (ртомъ). Дитина хукає на жижу. Котл. Ен. VI. 25. Хукає собі у руки. О. 1861. V. 74. І в рученьки не хукав. Нп.
Ху́кнути, ну, неш, гл. Одн. в. отъ хукати. Дохнуть, дунуть ртомъ. Хукни ти, моя дружино, у віконечко на скло. Щог. В. 59. Взяла тіста, качала, качала, хукнула — полетів голуб. Чуб. II. 194.
Хунда́мент, ту, м. Фундаментъ.
Хунда́тирь, ря, м. Наблюдатель за общественными постройками. У нас як строїли церкву, так обчество вибрало хундатирем учителя та ще деяких людей. Кобел. у. См. Фундатор.
Хунт, та, м. Фунтъ. Ном. № 7603. Свічок купив вісім хунт. Харьк. г. Ум. Ху́нтик. Хунтиків зо два масла є продати. Черниг. у.
Хунті́вка, ки, ж. Порода грушъ.
Хунтови́й, а́, е́. Фунтовой.
Хупа́вий, а, е. Красивый, нарядный, опрятный. Наша пані пишна за ворота вийшла; наша пані хупава роспустили рукава. Чуб. III. 235. Хупава молодичка: у хаті в неї чистесенько і сама прибрана як квіточка. Черниг. у. Ум. Хупаве́нький. Хупавенька дівчинка — любо й подивитись. Черниг. у.
Хупа́вість, вости, ж. Красота, нарядность, опрятность.
Хупа́вка, ки, ж. 1) Красивая, нарядная женщина, опрятная женщина. 2) мн. Родъ цвѣтовъ. О. 1862. IV. 72. Ум. Хупа́вочка. Іди, синку, додомоньку, змию тобі головоньку. Ізмий, мати, сама собі, або своїй рідній доньці, рідній доньці хупавочці. Нп.
Хупа́во, нар. Красиво. Желех.; опрятно. Черниг. у.
Хупи́шка, ки, ж. Эпитетъ мыши въ сказкѣ. Мишка-хупишка. Чуб. II. 109.
Хупо́р, ра, м. Бугоръ. Міус. окр.
Хур-хур, меж., выражающее шумъ отъ крыльевъ. Летів горобець через хлівець, та все вгору хур-хур! Ном., стр. 299, № 303.
Ху́ра, ри, ж. Нагруженный кладью возъ, сани съ кладью, кладь. Приїхали козаки аж трьома хурами. Що на перву хуру скриню та перину, а на другу хуру все сребро та злото, а на третю хуру сама Хайка сіла. Грин. III. 267. Бувало накладуть хуру хліба, як тільки може снасть винести. Рудч. Ск. II. 196. Тепер посилає мене (хазяїн) з хурою в Одесу. Кв. Хури не брали. Рудч. Чп. 146. Ста́ти під ху́ру. Подрядиться везти кладь. КС. 1882. X. 186. Сергій.... із під хури вернеться. Г. Барв. 206.
Хура́, ри́, ж. Вьюга, мятель. О. 1861. V. 67. Поїхав мій старий, — коли б не змерз, бо на дворі хура піднялась. О. 1861. V. 73.
Хура́ж, жу́, м. Фуражъ, продовольствіе. Як їдеш у Сураж, то й бери свій хураж. Ном., стр. 283, № 743.
Хурбан, на, м. ? Матері твоїй хурбан чортів. Канев. у.
Хурбе́т, та, м. Крайній бѣднякъ? Жидові тілько самі багатирі та хурбети й не винні. О. 1862. I. 73. Так се ти, поганий хурбет, наймит, будеш мені перебивати, будеш з мене сміятись? О. 1862. VIII. 9.
Хурда́, ди́, ж. Больныя или захудалыя овцы, выдѣленныя въ особое стадо. О. 1862. V. Кух. 30, 39. Вас. 198. Мнж. 193.
Хурде́лити, лю, лиш, гл. О вѣтрѣ: крутить, неровно дуть, мести. Вітер хурделить. Канев. у.
Хурде́лиця, ці, ж. Мятель. Черк. у.
Хурди́га, ги и хурди́ґа, ґи, ж. Тюрьма. О, погано в бісовій хурдизі сидіти. Канев. у. Гамалія по Скутарі по пеклу гуляє, сам хурдигу розбиває, кайдани ламає. Шевч. 59. Защо це нас, братця, позапірали в цю тісну хурдигу? Мир. ХРВ. 134.
