мені за кінними братами уганяти; час мені козацьким ногам пільгу дати. Дума. Ум. Часо́к, часо́чок. Чуб. V. 52. Приходь лиш, брате, на часок! Гліб. А жить так, Господи, хотілось! Хотілось любити хоть годочок, хоть часочок на світ подивитись! Шевч. 327.
Часи́на, ни, ж. Время, минута. Мет. 254. У саму ту часину, як я побачився з Марком, її заручили. Стор. М. Пр. 57. Ум. Часи́нка. МВ. II. 130. Часи́ночка. Чуб. II. 97. Ні на часиночку не дав собі одпочинку. К. ЧР. 313. Забіг на часиночку до удови. Рудч. Ск. II. 54.
Часло́вець, вця, м. Часословъ. Левиц. I. 243.
Часни́й, а́, е́ 1) О работѣ: зависящій отъ времени, въ которое наиболѣе удобно дѣлать, напр. копати канаву — часна робота, такъ какъ для совершенія ея необходима хорошая погода, въ дождь копать нельзя. Лохв. у. 2) Своевременный (о родахъ). Часна дитина. НВолын. у.
Часни́к, ку́, м. 1) Чеснокъ, Allium sativum L. Чуб. I. 110. ЗЮЗО. I. 111. Не їла душа часнику, то не буде й смердіти. Ном. 2) — га́дячий. Раст. Sedum acre. Шух. I. 22. Ум. Часничо́к.
Часнико́вий, а, е. Чесночный. Черк. у.
Часови́й, а́, е́. 1) Временный. Це лихо часове, — воно швидко минеться. 2) Тотъ, которому пришло время. Не вмірають старі, тільки часові. Ном. № 7262.
Часо́к, ску́, м. Ум. отъ час.
Ча́сом, нар. 1) Иногда, порой. І в погоду часом грім ударить. Ном. № 1965. 2) Въ случаѣ. Часом моєї смерти, щоб ви знали, кого царювать поставить. ЗОЮР. I. 174. Случайно, случается. На руках понесуть тебе, щоб не вдарився часом об камінь. Єв. Мт. IV. 6. Так уже йому годить: щоб він не був голодний, щоб він часом гарячим не опікся. Рудч. Ск. I. 11. А він не прийде до нас часом? А быть можетъ и онъ къ намъ придетъ? А сам би він не зробив часом? Быть можетъ онъ самъ сдѣлалъ бы?
Часо́пис, су, м. Газета, періодическое изданіе. Черніговський губернський часопис. Ном. Передмова II.
Часо́чок, чку, м. Ум. отъ час.
Части́й, а́, е́. Частый. Господи! пошли пчолам моїм зачати густії меди, жовтії воски, частії рої. Чуб. I. 74. Ум. Часте́нький. Засилай, посилай, серденятко моє, частенькії листи. Мет. 24.
Части́на, ни, ж. Часть. Марія добру частину вибрала. Єв. Л. X. 42. Частина її серця. Левиц. I. 37. Ум. Части́нка, части́ночка.
Части́ти, чащу́, сти́ш, гл. = Учащати. Фр. (Желех.).
Части́ця, ці, ж. Частица. Ум. Части́чка. Він тоді взяв та одділив на Боже ім'я малу частичку. Чуб. I. 144.
Ча́стка, ки, ж. 1) = Частина. 2) Частица Св. Даровъ. Шух. I. 234.
Ча́сто, нар. Часто. Затим вовк не линяє, що в кошару часто никає. Ном. № 7208. Ча́сто й гу́сто. Очень часто. Таких парубків часто й густо можна зостріти по наших хуторах та селах. Мир. ХРВ. 4. Ум. Часте́нько, часте́сенько. Вона частенько поглядала на Чайченка і на нас. МВ. II. 95. Вставай, сестро, ранесенько, поливай пісок частесенько! Чуб. V. 976.
Частокі́л, ко́лу, м. Частоколъ. ЗОЮР. I. 242. Чуб. VII. 392. Біжи, коню, під новий двір, ой удар копитом об частокіл. Чуб. V. 945. Ум. Частокі́льчик.
Частоко́листий, а, е. Какъ частоколъ сдѣланный. АД. I. 59.
Часто́м, нар. = Часто. Ой як й узяли вражі здобишники частом до нас доїздити. Мет. 454.
Частони́ть, ті, ж. Родъ рыболовнаго сака изъ густой сѣти. Вх. Пч. II. 23.
Ча́сточка, ки, ж. 1) Ум. отъ ча́стка. Мені буде часточка, тобі часточка і на церков часточка. Чуб. II. 106. Я свою вже часточку прожив, слава Богу. Шевч. 2) Каждая изъ трехъ крошекъ хлѣба, бросаемыхъ въ миску съ кануномъ послѣ похоронъ, вечеромъ послѣ ужина. Мил. 170. 3) Частица св. Даровъ. Як причащає хворого батюшка, так дивиться на часточку. Як потопне часточка, то хворий умре. Грин. II. 25. 4) Да́ти, пода́ти на ча́сточку. Подать о здравіи, за упокой. Дід подав на часточку за охвицерське здоров'я. Г. Барв. 508. Як сниться хто з померших, то треба на часточку дать, щоб очей не дерло. Ном. № 287.
Частува́ння, ня, с. Потчиваніе, угощеніе. Яке частування, таке дякування. Ном. № 7121.
Частува́ти, ту́ю, єш, гл. Потчивать, угощать. Грин. III. 528. Як будуть частувать, так і ночувать. Ном. № 11292.
