Цю сторінку схвалено
и собираються там в виде облаков»… А! ось де воно! Ось! Чуєте, Михайло Степановичу, у цій книжці що? Не од бога дощ, а от «паров». Он що!
— То це, значить, книжка така… проти бога?
— Конешно!
— Так її й теє… і представити до начальства можна?
— А всенепремєнно!… Ну, тепер, голубчику, побачимо! Тепер я вшкварю! — гукнув писар.
Але він поїхав ще порадитись до врядника. І вони вшкварили! Писар списав цілого аркуша паперу, та як списав! Я можу переказати його чудове писання тільки тією мовою, якою він сам писав.
«В Н-скую Земскую Управу Н-ского Волосного Правленія
Доношеніє.
Оноє Волостноє Правлєніє имєєт чєсть донєсти, что топливо для школы г-ну учителю всегда давалось в достаточности и ежели на каких два дня случилась приостановка,
