навій, начиння. 2) Варста́т ганча́рський. См. Круг ганча́рський. Шух. I. 260. 3) Варста́т тра́цький. Подставки, на которые кладут дерево при распиливании его на доски. МУЕ. III. 30.
Верста́ти, та́ю, єш, гл. — доро́гу, путь. Держать путь. По морю простий путь верстають судна. К. Псал. 237. Коней навзаводах день і ніч держали, до гетьмана Наливайка дорогу верстали. Макс. Зібралися покки його на мене, верстаючи далекую дорогу. К. Іов. 41.
Верства́, ви́, ж. 1) Верста. Прибігають до царевого дому… верстов за п'ять. Рудч. Ск. I. 105. У доброго коня не довгі верстви. Ном. № 11385. 2) Верстовой столб. З Береслава до Перекопу все мальовані верстви. Рудч. Чп. 155. Понаставляли тут верстів, що й розминуться трудно. Ном. № 6595. 3) Слой земли, снопов; ряд ветвей на дереве, находящихся на одной высоте. Мнж. 177. Шух. I. 175. Треба ще положити одну верству, а тоді вже вершити стіг. Харьк. 4) Слой, класс, круг (общества). Це люди однієї верстви з вами. Левиц. 5) Возраст. Цей дід однієї зо мною верстви. Рк. Левиц. І з меншої верстви вчаться всі. Уманск. у.
Верства́к, ка́, м. Ровесник. Вх. Лем. 396.
Верстови́й, а́, е́. Верстовой. — шлях. Столбовая дорога. На верстовім шляху в полі корчма під вербою. Шевч. 455.
Версть, ти, ж. = Верства 3—5. Вх. Зн. 6.
Верта́ння, ня, с. Возвращение. Ой то ж мені не гуляння, — за ворота та й вертання. Грин. III. 686.
Верта́ти, та́ю, єш, сов. в. верну́ти, ну́, неш, гл. 1) Возвращать, возвратить, вернуть. Щастя розум відбирає, а нещастя назад вертає. Ном. № 1715. Верни моє, візьми своє. Ном. № 273. Верни, верни, милий боже, моє дівування. Мет. 259. 2) Возвратиться. Я ждатиму, доки вони не вернуть з міста. Федьк. 3) Поворачивать, заворачивать. Туди мою головоньку щовечора верне. Мил. 79. Гей, верни, Касяне, круто. Ном. № 11418. Куди не верни, наткнешся на тин. 4) Выворачивать, выворотить, воротить, с силой двигаться вперед. Де ся взялася да із моря синя хвиля: верне да верне всяку рибу ізо дна. Мет. 101. Правда зі дна моря верне. Ном. № 6689. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем. Шевч. 82. Як узяв скот вернути із того яйця: верне та й верне. Рудч. Ск. I. 144. 5) Сваливать, свалить, сбрасывать, сбросить. Пшеничне, гречишне — верни вмісто. Ном. № 12167.
Верта́тися, та́юся, єшся, сов. в. верну́тися, ну́ся, нешся, гл. 1) Возвращаться, возвратиться, воротиться. Вернітеся, літа мої, хоч до мене в гості. Не вернемось, не вернемось, не знаєм до кого. Мет. 106. Щоб ти туди не дійшов і назад не вернувся. Ном. № 3676. 2) Ве́рнеться світ кому́. Голова у кого кружится. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Г. Барв. 537.
Верте́п, пу, м. 1) Пещера. Благовістив в Назареті, — стала слава у вертепі. Колядка. Шевч. 291. І слово правди і любові в степи, вертепи понесли. Шевч. 2) Кукольный театр, театр марионеток, на котором встарину представлялась рождественская мистерия, а также и сцены из народной жизни.
Верте́па, пи, ж. Пропасть, овраг, ущелье. Вх. Лем. 396.
Верте́пний, а, е. Относящийся к вертепу. Желех.
Верти́голов, ва, м., верти́голова, ви, об. Тот, кто имеет привычку крутить головой. Вх. Зн. 6.
Верти́гузка, ки, ж. 1) Трясогузка. Уман. IV. 127. 2) Вертлявая женщина.
Вертипо́рох, ха, м. Ветренник, вертопрах. Вх. Зн. 6.
Верті́ж, жа, м. Место сверления. Угор.
Верті́й, тія́, м. = Веретільник 1. Вх. Пч. II. 16.
Верті́ння, ня, с. 1) Вертение. 2) Сверление.
Верті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Вертеть, крутить. Вертить хвостом. Ном. № 3004. До бога далеко, а пани вертять, як хотять. Ном. № 1237. У такому ділі як не верти, треба або чорта, або жінки. Шевч. 284. 2) Сверлить. У дошці вертіти дірку. Дещо.
Верті́тися, чу́ся, тишся, гл. Вертеться, крутиться. Вертиться, мов в'юн в ополонці. Ном. № 3124. Вертиться, як муха в окропі. Ном. № 10068.
Вертки́й, а́, е́. Вертлявый, шустрый. Був там один, що його прозвали Мал-