Відпроваджа́ти, джа́ю, єш, гл. = Відпроваджувати.
Відпрова́дження, ня, с. Провожание.
Відпрова́джувати, джую, єш, сов. в. відпрова́дити, джу, диш, гл. 1) Отправлять, отправить, отсылать, отослать, отвести; спроваживать, спровадить, прогнать. Завтра відпровадить у Прилуччину двісті жовнірів, щоб вони спалили Ржавець. Стор. МПр. 99. 2) Проводить, провести. Нам пошли, боже, вік і здоров'я, щоб цей празник одпровадить, нового году діждать легенько. Ном. № 11573.
Відпро́дати. См. Відпродувати.
Відпро́дувати, дую, єш, сов. в. відпро́дати, дам, даси́, гл. Перепродавать, перепродать.
Відпроси́ти, ся. См. Відпрошувати, ся.
Відпрото́рити, рю, риш, гл. Отправить, отпровадить.
Відпрото́ритися, рюся, ришся, гл. Отстраниться. Батько заможний, дак вона зараз і відпроторилась од нас: ми вже їй не рівня. Г. Барв. 121.
Відпроха́ти, ся. См. Відпрохувати, ся.
Відпро́хувати, ую, єш, сов. в. відпроха́ти, ха́ю, єш, гл. = Відпрошувати, відпросити.
Відпро́хуватися, уюся, єшся, сов. в. відпроха́тися, ха́юся, єшся, гл. = Відпрошувати, ся.
Відпро́шувати, шую, єш, сов. в. відпроси́ти, шу́, сиш, гл. Отпрашивать, отпросить, освободить просьбами. Побачиш сина, а може й додому одпросиш. Левиц. I. 60.
Відпро́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. відпроси́тися, шу́ся, сишся, гл. Отпрашиваться, отпроситься. Відпросились у матері у Київ. Стор. МПр. 34.
Відпряга́ти, га́ю, єш, сов. в. відпрягти́, жу́, же́ш, гл. Отпрягать, отпрячь. Відпрягли коней. Стор. II. 97.
Відпряда́ти, да́ю, єш, сов. в. відпря́сти, пряду́, де́ш, гл. Прясть в отплату за что, отрабатывать, отработать прядением. Сестро моя, сестро, де ти чого брала? Чи ти одшивала, чи ти одпрядала? Грин. III. 399. Хто мені буде чужі мітки одпрядать? Мил. 219.
Відпря́дки, дків, м. мн. Остатки, отбросы при прядении. Ум. Відпря́дочки. Що ж она діє? — Золото пряде. Ходім до неї колядувати, ой чей же нам дасть по колядочці, по колядочці, хоть відзаддячко… хоть відпрядочки на шаріночку.
Відпуска́ти, ка́ю, єш, сов. в. відпусти́ти, пущу́, стиш, гл. 1) Отпускать, отпустить. Петра на волю відпустили. Шевч. 2) Отчаливать, отчалить. В тій галері від пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли. АД. I. 209. 3) Отпускать, отпустить, ослабить. Оце наївся, треба й очкур відпустити. 4) Разрешать, разрешить (от грехов). Одпусти, боже, гріха, в кого жінка лиха: і моя недобра. Ном. № 9114.
Ві́дпуст, ту, м. Отпущение грехов, разрешение. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. На ві́дпуст ходи́ти. Ходить на богомолье. З дитиною на відпуст, а з лихою долею на весілля. Ном. № 8109.
Відпусти́тель, ля, м. Отпускающий. Я Іван Хреститель, — гріхам відпуститель. Рудч. Ск. I. 178.
Відпусти́ти. См. Відпускати.
Відпуще́ння, ня, с. Отпущение. Відпущення гріхів од господа… добуде. Стор. МПр. 39.
Відра́да, ди, ж. 1) Отрада, утешение. Та не дав мені порадоньки, серцю одрадоньки. — Яку ж тобі, моя мила, одраду давати? Мил. 115. Ой коли б ти, мати, знала, що то за досада, то б ти мене оженила, щоб була відрада. Мет. 2) Отсоветывание. Ум. Відра́донька. Нема мені відрадоньки від мого нелюба. Мет. 253. См. Відрадість.
Відра́джування, ня, с. Отсоветывание.
Відра́джувати, джую, єш, сов. в. відра́дити, джу, диш, гл. Отсоветывать, не советовать, не посоветовать что делать.
Відра́джуватися, джуюся, єшся, гл. Иметь отраду, радости. Та чужі люди живуть, та чужі люди одраджуються, а я ще й не нажилась, ще й не наговорилась (бо вмер чоловік). Мил. 209.
Відра́дісний, а, е. Отрадный, радостный. Ой як же мені веселому бути, веселому одрадосному. Мет. 71. Мені ви світ одрадісний зробили. К. ПС. 59.
Відра́дісно, нар. Отрадно; радостно, весело. Що то молоді літа золоті лю-
