Грівджа́ти, джа́ю, єш, гл. Шипеть (о гусях). Гуски грівджат, як хочут вкусити. Вх. Лем. 408.
Грідушки́ (шок, ж?). Передние части кептаря. Шух. I. 122.
Грізд, гро́зду, м. Пробка. Шух. I. 101.
Грі́зен и грізни́й, а́, е́. Грозный, свирепый. МУЕ. III. 136. Здригнеться од його грізного голосу. К. ЧР. 219. Тую галеру з грізної гармати привітайте. АД. I. 217.
Грі́зно, нар. Грозно.
Грі́зьба, би, ж. Угрозы. Від постраху, від грізьби стуманіють. К. Іов. 58. Ні батькова грізьба, ні материна умова нічого не подіють з таким гульвісою. Мир. ХРВ. 132.
Гріло, ла, с. Громадина. Там таке гріло, ця баба. Лубен. у. Ув. Грі́лище.
Грім, гро́му, м. 1) Гром. Грім такий, що хоч тури гони, то не почують. Ном. № 562. Козак не боїться ні тучі, ні грому. Ном. № 763. Бодай мене громи вбили, коли-м не єсть тобі милий. Чуб. V. 235. 2) Раст. Herniaria glabra L. ЗЮЗО. I. 124. Ум. Гро́мик. Мет. 259.
Грімки́й, а́, е́́ = Гримкий.
Грі́мко, нар. = Гримко.
Грімни́ця, ці, ж. 1) Удар грома? Молния с громом? Блиснула грімниця із чорної хмари. К. Досв. 9. 2) Свеча, зажигаемая во время грома (согласно народному верованию). Черниг. 3) = Громниця.
Грі́нка, ки, ж. 1) Ломоть, кусок. Шух. I. 144. Молила сі богу і все пила склінку води і їла грінку хліба на день. Гн. II. 98. 2) Гренок. Ном. № 12291. Просіяне з ушками, з грінками. Котл. Ен. V. 14. 3) Корзинка подсолнечника. Харьк. 4) Пучок орехов на дереве. Оріхи так грінками й висять. Борз. у. 5) До́бру грі́нку уби́ти, пійма́ти. Выиграть что-либо. Ном. № 10594. То же значение грі́нка йому́ впа́ла. Ном. № 10594. Дідону мав він мов за жінку, убивши добру в неї грінку. Котл. Ен. I. 25.
Грінчи́ти, чу, чиш, гл. Поджаривать (хлеб). Угор.
Грі́свиця, ці, ж. Промежуточная полоса между двумя рядами посадки на бахче. (Залюб.).
Грі́ти, грі́ю, єш, гл. 1) Греть, нагревать, согревать. Піч топлю, руки грію. Ном. № 12538. Чужий кожух не гріє. Ном. № 9652. Ой, місяцю, місяцю! світиш, та не грієш, — даремне в бога хліб їси. Ном. № 596. Окропи гріть. Рудч. Ск. I. 137. Гріти самова́р. Ставить самовар. Пятигорск. окр. 2) Бить, колотить. Отець Хведор грів та грів його по всьому. Левиц. I. 535. 3) — покло́ни. Бить с усердием поклоны. Гріє перед тим хрестом поклони. Мнж. 92. 4) — чупри́ну. Потеть от усилий, силиться. Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть? Г. Арт. (О. 1861. III. 112). Гріти гадю́ку за па́зухою. Отогреть змею на груди, приласкать неблагодарного. Ном. 5) Грі́ти наді́ю. Поддерживать надежду в ком. Нехай радіє, поки надію серце гріє. Шевч.
Грі́тися, грі́юся, єшся, гл. 1) Греться, нагреваться, согреваться. Грівся коло багаття. Єв. Мр. XIV. 54. 2) О животных: состоять в случке. Вовки гріються два тижня перед хрещенням. Киев. у.
Гріх, ха́, м. 1) Грех. Як не прийме біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато. Ном. № 108. Незнай гріха не чинить. Ном. № 106. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. 2) Вина. Батько Настусин радіє, що без його гріха сталось таке Грицькові: безвісті зник, вовкулакує. Г. Барв. 452. Ум. Грішо́к, гріше́чок. На душечку спасеніє, грішечків отпущеніє. ЕЗ. V. 106.
Гріхо́вний, а, е. Греховный, грешный. Гріховного пестування старе тіло просить. Шевч. 403.
Гріхо́вно, нар. Греховно, грешно. К. МХ. 18.
Гріхово́да, ди, м. и ж. Греховодник, греховодница. Желех. О ви, гріховоди! НВолын. у.
Гріхово́дство, ва, с. Греховодничанье. Там тільки пустота та гріховодство. Кв.
Гріхува́ти, у́ю, єш, гл. — на ко́го. Считать виновным кого. Гріхують на пана і наші дворові, що землі не дано. Харьк. г.
Гріхува́тися, у́юся, єшся, гл. Считать грехом, почитать себе за грех. Я гріхувався воза мастити в неділю. Каменец. у.
Гріш, гроша́, м. 1) Денежка, полкопейки, грош. Багацько, як за гріш маку. Ном. 2) Деньги. Гріш круглий, — розкотиться. Ном. № 9924. Ум. Гро́шик. З кошиком та з грошиком. Ном.
