2) Дворянин. На безлюдді й Хома дворянин. Ном.
Дворя́нка, ки, ж. Дворянка.
Дворя́нство, ва, с. Дворянство. Тим дворянством пишаючись, училася шляхта, як достатком та гонором переважить брата. К. Досв. 171.
Дворя́нський, а, е. Дворянский. Я дворянського роду, не ходила боса зроду. Чуб. V. 1074.
Дворя́ченько, ка, м. Ум. от дворяк.
Двохлі́ток, тка, м. Двухлетний ребенок. Г. Барв. 440.
Двоя́к, ка́, м. Два гроша. Киев. и Волын. г.
Двоя́н, на́, м. Большие сосновые брусья, отправляемые из Полесья водою, преимущественно в Пруссию.
Двужо́н, на, м. Двоеженец. Мир. ХРВ. 11.
Двули́чний, а, е. 1) Двуличный. Язик такий, як двуличная китайка. Ном. 2) Двуличный, лицемерный. Було говорю одно, а роблю друге. За се називали мене двуличним. Шевч. 285.
'Дда́ти = Оддати. Ходить Марусенька нерозчісаная, хоче її мати за Івана 'ддати. Мет. 115.
Де, нар. 1) Где. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. Сова знає, де кури ночують. Ном. № 5739. Де ви ся повертаєте, як ви ся маєте? Мет. 444. Горе дворові, де корова розказ волові. Ном. За городом левада, де зібралась громада. Ном. Та не де́ діне́ться. Нигде не денется, не пропадет. МВ. (О. 1862. III. 54). 2) Куда. Сама ж я не знаю, де мій милий дівся, а чи його звіри з'їли, а чи він утопився. Мет. Три царі, де ви йдете? Чуб. III. 342. Не було де́. Некуда было. Було втікать, чорний баране. — «Не було де, вельможний пане». Гол. IV. 529. 3) Откуда. 4) Когда. 5) В соединении с прилагательными: какой; тот, который. Не бере малого, а вибирає, де більший. Де кращого шукає. Де менші між ними, як ті поросята, валялись та грались собі на піску; де найбільші — в «свинки» поодалі гралися. Сніп. 155. З де-бі́льшого, з де-бі́льша [ = здебільшого…] Большею частью. 6) Как. Де йому й жити було! Воно й росло так, аби слава, а тії виправки та походи силу з його всю вибрали. МВ. 7) Де б: а) где бы; куда бы, откуда бы. П'ять слів сказать, і де б взялася поміч. Сніп; б) вместо того, чтобы. Де б піти до церкви, а вона потягла у ліс по горіхи. Харьк. г. Де б молитися та в гріхах каятись, а вона ще пику малює та до судських примиляється. Харьк.; в) де б то. Где бы то, куда бы то. (Козак) не питається, де б то стати, коня попасти, а питається, де корчма новая. Черниг. г. 8) Де вже! Ну где таки. Де вже було мені служити! Хата. 164. 9) Де в бі́са, де в ка́та! Где там! Куда там! Кой чорт! А що, куме, багато заробив грошенят на заробітках? — «Де в біса! тепер не те стало, що колись у старовину». Харьк. Де в біса, які звичайні!.. А кажуть люди, добрих батьків діти. Пригляділись старі очі на турка й на брата; на чужу кров і на рідну — та де його в ката! не спочину на родині, отут десь загину. Морд. (Млр. л. сб. 78). 10) Де то. Где же; куда же. Де то твоя слава подівалася — чубатим козакам досталася. Морд. (Млр. л. сб. 91). Де то моя Катерина? Шевч. 79. 11) Де ж: а) где же. Ой де ж мені, моя мила, коників набрати — поза гаєм зелененьким до тебе об'їжджати. Мет. 60; б) куда же. Ох, погибель же моя! де ж мені тепер діться? К. ЧР. 44. Ой де ж ти їдеш, о, мій синочку? — Їду в гороньки, аж до дівоньки. Чуб. III. 290; в) разве. Ні жувати, ні ковтати не можна, не йде в горло. Се бо був хрін. Де ж його можна їсти. Кв.; г) де ж пак! Как же! еще бы! Може вона за пана хоче? Де ж пак! вона мабуть за царя думає. Пнеться, наче справді велика цяця. Де ж пак! нові штани справив. Ном. Злякаються вони! де ж пак! І в горобину ніч приїдуть для такої панночки, як наша. Шевч. 12) Де тобі. Куда там! Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти, та де тобі! таке лихо, що не видно й світа! Шевч. 84. 13) Де хотя́. Где угодно. У старовину такого землі було, що кожний де хотя селивсь і кільки хотів, стільки й займав. Харьк. г. 14) Деда́лі. Чем далее. Дедалі, усе стихає, ні травка не колишеться, усе жде чогось великого, страшного. Кв. Пов. Примеч. Остальные слова сложные с де см. отдельно в соответствующих местах алфавита.
