ше́ву. Отправиться в кабак. Лакей раз пішов на дешеву та й каже: «От я буду танцювати». Рудч. Ск. I. 215. Ум. Дешеве́нький и дешеве(і)сенький, а, е. Було й пиво кабацьке, таке дешевеньке для всякого розходу. Кв.
Дешевина́, ни, ж. = Дешевня.
Дешеви́ти, влю́, ви́ш, гл. Дешевить кого, что.
Дешеві́нь, ні, ж. = Дешевня. Херс. у.
Деше́вість, вості, ж. = Дешевня.
Дешеві́ти, ві́ю, єш, гл. Дешеветь, становиться дешевым.
Дешевня́, ні́, ж. Дешевизна. Тоді була дешевня, а тепер дорожнета. Харьк.
Де́шево, нар. Дешево. Ум. Дешеве́нько.
Деше́вшати, шаю, єш, гл. Становиться дешевле. Харьк. Коні дешевшають, не поведу свого на ярмарок. Черниг. у.
Деше́вше, нар. Сравн. ст. от де́шево. Дешевле.
Деше́вший, а, е. Сравн. ст. от деше́вий. Более дешевый. Та коли б же то шукати, де хліб дешевший. Кв. II. 22.
Дешперува́ти, ру́ю, єш, гл. Отчаиваться. Закр.
Де́шпіт, поту, м. Дебош, скандал. Удався моторний на всякий дешпіт. Полт. Аби йому погуляти та поспівати, наробити дешпоту. Мир. ХРВ. 348.
Де́щиця, ці, ж. Кое-что, нечто. О. 1861. XI. Кух. 23. От ми хочемо розказати дещицю про місяць. Дещо. 59. Не вважайте собі на те, що ми невидющі люди, письма не читаємо, а й ми собі дещицю знаємо. Екатериносл. г.
Де́що, мест. Кое-что, нечто. Я маю дещо братові переслати. МВ. I. 28. В селі довго говорили дечого багато. Шевч. 74. Погомоніли де про що і роз'їхались. Хата.
Де́як, нар. Кое-как. Торік ще деяк жили, а тепера й овсі без хліба зостанемось. Екатерин. г.
Де́який, а, е. Кое-какой, некоторый. Інший легко робить та хороше ходить; а деякий робить, то й піт кривавий його 'бливає, нічого не має. Ном. № 1691. Забравши деяких троянців, осмалених як гиря ланців, п'ятами з Трої накивав. Котл. Ен. I. Сонечко позлизує сніг де з яких горбиків на піску. Кв.
Дє, меж. Восклицание, которым останавливают бодающегося вола. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Дєдик, ка, м. Ум. от дєдьо.
Дєди́на, ни, ж. Село. Піде Марта, піде на другу дєдину. Гол. IV.
Дє́дьо, дя, м. Отец. Ум. Дєдик. Ой прийшла я до дєдика, дай но, дєдю, воли. Гол. III. 378.
Дж! меж. выражающее звук от взмахивания розгой, хлыстом.
Джа! меж. 1) Цыц! Смирно! Їжте, гості, а ви, діти, джа! 2) Подражание звуку розги при ударе, а потому употребляется в разговоре с детьми в значении удара розгой. Аф. 376.
Джаворок, рка, джаворонок, нка, м. = Жайворонок. Вх. Лем. 409.
Джаву́р, ра, м. Гяур. К. МБ. X. 10. К. Бай. 149.
Джа́рка, ки, ж. = Чарка. А я йому джарку вина, меду дві. Гол. II. 579.
Джбан, ну, м. Жбан. Червоної міді джбан… зостав на варенуху. Г. Барв. 179. Хоч на мені жупан дран, єсть у мене грошей джбан. Млр. л. сб. 254.
Джвя́кати, каю, єш, одн. в. джвя́кнути, ну, неш, гл. 1) Чавкать. 2) Ударить сильно. Я його як джвякнув!.. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Джвя́кнутися, нуся, нешся, гл. Упасть сильно, хлопнуться, удариться при падении. Оце так джвякнулась, трохи кісток усіх не поламала. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Джгут, та́, м. 1) Платок или что-нибудь другое свернутое на подобие веревки, жгут. Макс. (1849). 60. 2) Род игры в карты. КС. 1887. VI. 471. Гуляти у джгута. Ум. Джгуто́к.
Джгуто́вий, а, е. Жгутовый.
Джгуто́к, тка́, м. Ум. от джгут.
ʼДже, нар. сокращ. из адже. Ведь. Употр. преимущественно после а: Та 'джеж у старого Лемішки є брат. Левиц. Пов. 329.
Джегер, ря, м. Хват, щеголь. Харьк. (А. Павлов).
Джегере́лі, ль, ж. мн. = Джерегелі. Джегерелі і дрібушки ще не порозплітались, тільки довга коса… позлипалась запеклою кров'ю. Стор. МПр. 9.
Джеджелу́ха, хи, ж. = Дженджеруха. Е, у неї в хаті там так чисто та славно. Вона така джеджелуха, що на все село. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
