Бирови́ти, влю́, ви́ш, гл. Быть сельским судьей. Угор.
Би́рочка, ки, ж. Ум. от биря.
Би́рса, си, ж. 1) Сильный ветер, ураган, буря, порыв ветра. Як набіжить бирса, то й млин повалить. Киев. 2) Эпилепсия, падучая болезнь. Канев. у.
Бирсува́тися, су́юся, єшся, гл. Артачиться, беситься. Спершу кінь бирсується, а далі оговтається. Черк. у.
Бирува́ти, ру́ю, єш, гл. Мочь, быть в силе. Угор.
Би́рфи, бирф, ж. мн. Ступеньки в передвижной лестнице. То же, что и щаблі. Вх. Зн. 3.
Би́ря, рі, ж. Детск. овца. О. 1861. VIII. 8. Як піду я яром по долині свої бирі гукати. Чуб. Ум. Биренька, биречка, бирочка.
Биса́г, га, м. = Бесаг.
Би́стрень, ня, м. Поток, быстрый ручей. Брати мої невірні, як той бистрень, що дзюркотить напровесні в долині. К. Іов. 14.
Би́стрий, а, е. 1) Скорый, быстрый, стремительный. Перебреду бистру річку. Мет. 83. Підмила корінь бистра вода. Нп. 2) Проворный. Повибігали якісь панночки куці та бистрії як сороки. МВ. I. 112. І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес. Котл. Ен. 3) Би́стрий на очі. Быстроглазый, шустрый. Була у нас жінка, — знаєте, все бісики пускала — така собі бистра на очі. Волч. у. Ди́виться би́стрим оком. Внимательно смотрит. МВ. II. 107. 4) Би́стрий на ро́зум. Сметливый, сообразительный. Ум. Бистренький, бистресенький.
Бистрина́, ни́ и бистриня́, ні́, ж. Быстрина, быстрое, стремительное течение воды. Люблять прать на самій бистрині. К. (ЗОЮР. II. 205). Один з плотів, збившись з бистрини, трапив між каміння. Стор. II. 122.
Бистри́ти, рю́, ри́ш, гл. Быстро, стремительно течь. Вода бистрить. Радом. у.
Би́стриця, ці, ж. 1) Быстрый и шумный поток. Желех. 2) Название многих рек. Желех. 3) Порода длинных слив. Вх. Лем. 391.
Бистрі́нь, ні́, ж. = Бистрина. Якже повідь настала, наперла бистрінь на будинок той. Єв. Л. VI. 48.
Би́стро, нар. Скоро, проворно. Би́стро очи́ма стриже́. Бойко смотрит. Шейк. Ум. Бистренько, бистресенько.
Бистрово́дний, а, е. Стремительно текущий. Потоки бистроводні. К. Псал. 32.
Бистрощо́кий, а, е.? Чого прийшов, бистрощокий? Грин. III. 680.
Бистря, рі, ж. = Бистрина. Червона хустка пішла бистрею, довга коса розпустилась по воді. МВ. I. 158.
Бистря́к, ка, м. Накожный сап. Волын. г.
Бистря́нка, ки, ж. 1) Раст. Alburnus baldneri. Шейк. 2) Быстрая и глубокая речка. Ум. Бистряночка. Течуть річки бистряночки, що й не перескочу. Чуб. V. 577.
Би-сь. См. Би.
Бит, та, м. Драка. Такий меж їми був бит, що обидва на місті зістались. Черном.
Би́тва, ви, ж. Битва, бой. Лайки — байки, битва — молитва. Ном. № 3807.
Бите́льня, ні, ж. Станок для трепания конопли. Левиц. I. 2.
Бите́ць, тця́, м. Каменоломщик. Миус. окр.
Би́ти, б'ю, б'єш, гл. 1) Бить, наносить удары. Дурного і в церкві б'ють. Посл. За що мене, мужу, б'єш, за якії вчинки? Нп. Орлом сизокрилим літає, ширяє, аж небо блакитне широкими б'є. Шевч. Не по чім і б'є, як не по́ голові. В том-то и беда, в том-то и дело. Ном. № 7367. 2) О лошадях: лягать: Кобила б'є. 3) Вколачивать. Бити палі. 4) О воде, волне и пр. Бить стремительно, литься, течь. Вода так і б'є. Ой не ходи коло води, буде хвиля бити. Мет. 70. Піна била з рота. Стор. М. Пр. 19. 5) О часах, колоколе и пр. Звонить, бить. В усі дзвони б'ють. Грин. III. 275. У дзвони дзвонять, в гармати б'ють. О. 1862. II. 59. 6) Разбивать, бить. Бити вікна. На мою невісточку не настачишся горшків та мисок: так б'є, хоч щотижня нові купуй. Харьк. 7) — на ко́го. Нападать, наступать на кого (во время войны). І хоче ворогом на тебе бити. К. ЦН. 172. Прийшов чужоземець татарин і ото вже на Вишгород б'є. АД. I. 50. 8) О ветре, метели: веять, нести. Б'є вітер на чистому. Новомоск. у. На Миколи перестало бити, за те ушкварив мороз. Мир.
