Ця сторінка вичитана
СНІГУРКА.
Були колись дід та баба,
Та й старі вже стали
І, працюючи невтомно,
Усього придбали-
І хазяйство чималеньке,
І садок, і поля...
Одного старим тим тільки
Пожаліла доля:
Не дала сліпая доля
Тим старим дитини.
А вони ж, було, обоє,
Бідні, що години
Все молилися, благали,
Все благали Бога,
Щоб собі на старість втіху
Виблагать у Його.
Не діждались!.. Одинокі
Літа проживали
Й про тісну вже домовину
Згадувати стали:
