| Категорія дворян
Рідна мова |
Спадкові дворяни та їх сім'ї | Особисті дворяни та їх сім'ї | ||
|---|---|---|---|---|
| чол. | жін. | чол. | жін. | |
| В повітах (без міст): – великоросійська |
1 145 7 002 166 |
1 437 7 890 155 |
456 2 607 33 |
526 2 884 30 |
| В містах: – великоросійська |
2 065 1 916 280 |
2 935 1 686 267 |
1 529 1 865 80 |
1 885 1 562 99 |
Суттєве переважання в Полтавській губернії дворян, які назвали (збір даних проводився шляхом особистого опитування) «рідною мовою» – малоросійську (фактично – українську), особливо чітко простежується серед повітового дворянства (49,7% від загальної кількості). Відповідна тенденція пояснюється наближеністю (а також походженням) цієї групи до традиційної сільської культури та побуту і певною «віддаленістю» від урбанізованої. Так, саме в більшості міст (Полтава, Кобеляки, Кременчук, Лохвиця, Лубни, Миргород, Прилуки, Ромни) спостерігалося переважання російськомовних дворян або приблизно рівна їх кількість із україномовними. Дані, що стосуються польської мови, наведені нами виключно з репрезентативною метою.
Для повного розуміння місця дворянства в соціальній стратифікації Лівобережної України варто проаналізувати відповідні дані, що стосуються Чернігівської губернії. Так, загальна кількість населення регіону в 1897 р. складала 2 297 854 особи (1 118 696 чоловіків та 1 179 158 жінок). Відсоткова частка дворян – 1,21% (27 868 осіб). Детальний кількісний розподіл по повітах наведено у таблиці 6.
