Цю сторінку схвалено
Антонїо.
Що представля він?
Батіста.
Чи-ж можна знати?
Лявінїя.
Роскажемо, як нам велїв стояти.
Я є Венера, — вірте, не чванюсь,
така прекрасна, що аж не яло ся.
Касандра.
А я — я нишком радісно сміюсь
і від цїлунків ще вогке волосся.
Лїза.
Я лялечку в руках своїх тримаю;
вона цїла закутана, сповита,
її-ж я погляд чую без оман:
бо лялечка отся великий Пан,
таємний бог…
Він тайна й жерело всього життя.
Його в руках держу я, як дитя,
однак докола чую, як морочить
мене студений вітер із півночи…
Лявінїя.
Упала стать моя, як в зеркало, на став.
Касандра.
Менї цїлує ноги зелень трав.
Лїза.
Над нами повний сонця блиск чудовий, —
сей образ завтра буде вже готовий.
