ми, не могли нам відповідати тим же; вони починали тратити рівновагу; ми ж подвоїли зусилля — і небаром усі сусідні скелі очистилися від чорних. Тоді ми зрубали кілька дерев, позвязували їх пальмовим листям та нашими ланцюгами й з допомогою подібного мосту перейшли на покинуті вершини. Частина нашої армії опинилась таким робом у дуже вигідному становищі. Ця картина захитала мужність чорних. Наш огонь не вщухав. Страшенно жалісні крики, до яких домішувалось ім'я Бюґ-Жарґаля, зненацька залунали з армії Біасу. Якась замішаність опанувала чорну армію. Кілька негрів Морн-Ружа з'явились над скелею, де маяв червоний стяг; вони перед ним упали на коліна, вийняли прапор з ямки й кинулися з ним у безодні Великої Річки. Це, очевидно, мусило визначати, що їхній ватажок або вмер, або попав у полон.
Наше завзяття через це збільшилось до того, що я вирішив холодною зброєю прогнати повстанців із скель, де вони ще затримувались. Я знов наказав перекинути мости з нашого шпиля на сусідній шпиль; і кинувся перший в осередок негрів. Мої салдати вже хотіли йти слідом за мною, як раптом один із чорних бунтарів сильним ударом сокири розтрощив наш міст ущент. Тріски мосту упали вниз, стукаючись об скелю з великим гуком.
