Ми наближаємося до великого верху.
Ось Конвент.
Погляд замирає, побачивши той шпиль.
Ніколи нічого вищого не з'являлося на людському обрію.
Є Гімалаї і є Конвент.
Конвент, може, найвищий пункт у історії.
За життя Конвенту, — бо зібрання живе, — не здавали собі справи з того, що він таке. Сучасники не помітили як-раз його величи; занадто злякалися, щоб засліплюватись. Все, що велике, наводить святобливий жах. Любувати на середнє та на горби — легко; але те, що занадто високе, — чи то геній, чи гора, зібрання, чи високий мистецький твір, — як на нього дивитися занадто зблизька, жахає. Кожен верх здається перебільшенням. Сходити на гору втомно. Доводиться задихуватися на кручах, обсковзуватися на схилах, ранитися об скелі, що становлять красу; потоки, пінячись, виказують безодні; хмари ховають шпилі, сходити на верх — так само жахливо, як і падати. А через те, більше страху, ніж захвату. З'являється дивне почуття, огида до великого. Бачиш прірви, не бачиш високостей; ба-
165
