чини кінчався стрімким муром, і міст тут теж обривався. Звідний міст, що починався від низеньких дверей єднав міст з височиною; цей звідний міст, через те, що височина була зависока, коли був спущений, ішов похило й виходив у довгий коридор, так звану залю сторожі. Захопивши цей коридор, обложник, щоб досягти залізних дверей, мусив здобути покручені сходи, що приводили на другий поверх.
Що до бібліотеки, то це була довгаста заля, так довга й широка, як міст; до неї був єдиний вхід крізь залізні двері. Фальшиві двері, оббиті зеленим сукном, закривали з середини вхідне склепіння; їх досить було штовхнути, щоб вони розчинилися. Стіни в бібліотеці з гори до низу й від підлоги до стелі було заставлено заведеними під скло шафами прекрасної столярської роботи XVII віку. Шість великих вікон, три з кожного боку, по одному над кожною аркою, освітлювали цю бібліотеку. Крізь ті вікна, знадвору з верху височини, видко було середину бібліотеки. Між вікнами на різблених дубових підставцях стояло шість мармурових погрудь; Гермолая візантійського, навкратійського граматика Атенея, Сюїди, Казавбона, Клодвіга, короля французького і його канцлера, Анахалуса, що, зрештою, був не більше канцлером, ніж Клодвіг — королем.
В цій бібліотеці були різні книжки. Одна з них стала славнозвісною. То був стародавній том in quarto з гравюрами, на ньому був заголовок великими літерами Святий Бартоломей і підзаголовок: Євангелія св. Бартоломея з переднім словом Пантенуса, христіянськоґо філософа, проте, чи треба цю євангелію вважати за апокриф і чи св. Бартоломей те саме, що Нафанаїл? Ця книга, що вважалася за єдиний
266