натизм, таємниці, розірвати згори донизу всю релігію — то праця для трьох велетнів, а також для трьох дітей; цілі години тяглася та праця, але вони її зробили до кінця; від святого Бартоломея не залишилося нічого.
Коли це було скінчено, коли останню сторінку було одірвано, останній малюнок був на підлозі, коли від книги залишилися лише уривки тексту та малюнків у кістяку з оправи, Рене-Жан випростався, стоячи на ніжках, подивився на підлогу, вкриту всіма цими розкиданими листками, і заплескав у долоні.
Товстий Ален теж заплескав у долоні.
Жоржета взяла одного листка, підвелася, притулилася до вікна, що доходило їй до підборіддя й почала кидати за вікно великі сторінки, розриваючи їх на маленькі шматочки.
Бачивши теє, Рене-Жан і Товстий Ален зробили так само. Вони підіймали й розривали, підіймали й розривали ще, кидаючи шматочки за вікно, як то робила Жоржета; і сторінка по сторінці, зімнята цими немилосердними пальчиками, майже вся старовинна книга полетіла підхоплена вітром. Жоржета замислено дивилася на цей рій маленьких білих папірців, що розліталися в подихах повітря, й мовила:
— Метелики.
Вбивство закінчилося, розвіявшися в блакиті небесній.
Так убили вдруге святого Бартоломея, що вже був замучений вперше року 49 по Христі.
Тимчасом почав наближатися вечір, спека збільшилася, повітря віяло відпочинком. Жоржетині очі зробилися важкі. Рене-Жан підійшов до свого ліжка, витяг з нього мішка з соломою, що був йому за матраца, приволік його до вікна, розклав на підлозі й сказав:
— Будемо спати.
298