його загартована душа не могла уникнути хвилювання на якусь часину. Він признався сам собі, що був задоволений. Але він хутко вгамував цей душевний рух, подібний майже до радости.
Він вийняв свого годинника і натиснув пружину, щоб він продзвонив. Яка була година?
На превелике здивування була тільки десята година. Коли тільки що перебув такі події людського життя, що все було під загрозою, то завжди дивуєшся, що хвилини, такі повні, не були довші за инші. Гарматний постріл, що попереджав про наступ, було зроблено незадовго перед заходом сонця, а штурмова колона підступила до Турги за півгодини по тому, між сьомою й восьмою годиною увечері. Таким чином, цей величезний бій, розпочатий о восьмій годині, скінчився о десятій. Вся ця епопея тяглася сто двадцять хвилин. Иноді катастрофи відбуваються блискавично; стислість подій буває надзвичайна.
Але, якщо вдуматись в теє, то здивувати могло протилежне; опір, протягом двох годин такого малого числа людей проти такого великого був надзвичайний і, зрозуміло, що ця баталія дев'ятнадцяти проти чотирьох тисяч не була коротка, і не швидко кінчилася.
Однак уже час було йти, Гальмало певне вже був далеко, й маркіз зважив, що вже не треба йому залишатися тут довше. Він знову поклав годинника в кешеню, але вже не в ту саму, бо помітив, що в тій лежить ключ од залізних дверей, того ключа йому передав Іманус; маркіз подумав, що скло з його годинника може розбитися об цього ключа. Тоді він і собі подався до лісу.
Коли він звертав ліворуч, йому здалося, що якийсь невиразний промінь дійшов до нього.
Він озирнувся й крізь чагарники, що виразно виступили на червоному полі й стали відразу видимі в своїх найменших подробицях, він помітив яскраве світло в рові. Він пішов туди, потім схаменувся, подумавши, що
351
