Маркіз справді спустився в могилу.
Його одвели.
Темницю під Тургою негайно відчинили під суворим доглядом Сімурдена; туди поставили лямпу, кухоль вода й буханець салдатського хліба, кинули в'язку соломи, й менше, ніж за чверть години після того, як рука священика схопила маркіза, двері в'язниці зачинилися за Лантенаком.
Після того Сімурден пішов шукати Ґовена; в цю хвилину на далекій церкві в Паріньє продзвонило одинадцяту годину вечора. Сімурден сказав Ґовенові:
— Я піду скличу військовий суд. Ти там не будеш. Ти — Ґовен і Лантенак теж Говен. Ти занадто близький родич, щоб бути суддею; я ганю Егаліте за те, що він судив Капета. Військовий суд буде з трьох суддів: один офіцер — капітан Ґешан, один унтер-офіцер — сержант Радуб, і я за голову. Все це тебе вже не торкається. Ми все погодимо з декретом Конвенту і тільки доведемо, що це справді «колишній» маркіз де-Лантенак. Завтра військовий суд, після завтра — гільйотина. Вандея вмерла.
Ґовен нічого не відповів і Сімурден, заклопотаний
368
