че впорався б. Я тут у себе вдома. Будь ласка, заходьте. Ну, що ви скажете про все те, що тепер діється? Адже правда, це оригінально? Були собі король і королева; король, то — король; королева, то — Франція. Королю відтяли голову, а королеву одружили з Робесп'єром; у цього пана і в цієї панії народилася дочка, її назвали гільйотиною. Здається, я познайомлюся з нею завтра вранці. Буду з того дуже радий. Так само, як і з того, що бачу вас. Ви тому завітали сюди? Одержали ви вищу рангу? Ви будете за ката? А як що це просто дружні одвідини, то я дуже зворушений. Пане віконте, ви вже може не знаєте що то таке дворянин? То ось перед вами один з них; то — я. Подивіться на нього. То цікаво; він вірить у бога, вірить у традиції, вірить у родину, вірить у своїх предків, вірить, за прикладом свого батька, у вірність, у законність, в обов'язок до свого монарха, в повагу до старих законів, у чесноту, справедливість; і він радо звелів би розстріляти вас. Прошу вас, будьте ласкаві, сідайте. Що правда — на кам'яну долівку; бо в цій вітальні немає крісла; але той, хто живе серед болота, може сидіти й на землі. Я це кажу не для того, щоб вас образити, бо те, що ми звемо болотом, ви звете нацією. Ви ж не вимагаєте, щоб я гукав: Воля, Рівність, Братерство? Це стародавня кімната в моїм домі, колись пани сажали сюди мужиків, а тепер мужики сажають сюди панів. А це безглуздя називають революцією. Здається, мені перетнуть шию за тридцять шість годин. Я не бачу в цьому нічого незручного. Доречі, коли б були чемні, то прислали б мені мою табатирку; вона там, нагорі в кімнаті з свічадами, де ви ще малою дитиною бавилися, і де я підкидав вас у себе на колінах. Пане, я зараз розкажу вам щось: Ви зветеся Ґовеном і, дивна річ, у ваших жилах дворянська кров, далебі, така сама кров, як і в мене; і ця кров, що робить з мене людину чести, з вас робить негідника. От які відміни. Ви скажете, що це є не ваша провина. І не моя. Чорт бери, бувають злочинцем не-
386
