законом? Я нічого не знаю. Вмирати з голоду, чи то значить бути в законі?
— Відколи ви вмираєте з голоду?
— Ціле своє життя.
— І ви мене рятуєте?
— Еге.
— Чому?
— Бо я сказав собі: Ось іще бідніший за мене. Я маю право дихати, а він не має.
— То правда. І ви мене рятуєте!
— Звичайно. Ми-ж брати, монсеньйоре. Я прошу хліба, ви просите життя. Ми обидва жебраки.
— А ви знаєте, що за мою голову визначено нагороду?
— Знаю.
— Яким чином ви знаєте?
— Я читав афішу.
— Ви вмієте читати?
— Так. І писати теж. Чого мені бути неотесою?
— Отже, коли ви вмієте читати та коли ви прочитали афішу, то ви знаєте, що хто на мене викаже, той заробить шісдесят тисяч франків?
— Авже-ж знаю.
— Не асигнаціями.
— Так, я знаю, золотом.
— Ви ж знаєте, що шістдесят тисяч франків, то це маєток?
— Знаю.
— І той, хто на мене викаже матиме маєток?
— Гаразд, що ж далі?
— Маєток!
— Як-раз про це і я подумав, побачивши вас, я сам собі сказав: Ото-ж той, хто викаже на цього чоловіка, заробить шістдесят тисяч франків і матиме маєток! Треба швидче сховати його.
Маркіз пішов за жебраком.
Вони увійшли в гущавину. То було щось, ніби хата,
99
