Сантер привів до Бретані один з паризьких батальйонів; останніми днями травня 1793 року, той батальйон обшукував небезпечний Содреський ліс в Астьє. В батальйоні не було більше, як зо три сотні, бо жорстока війна здесяткувала його. Це був час, коли після Аргонни, Жемап і Вальмі з першого паризького батальйону, що мав шість сотень охочих, зосталося двадцять сім душ, з другого — тридцять три, а з третього — п'ятдесят сім. Доба епічної боротьби.
В батальйонах, посланих з Парижу до Вандеї, було дев'ятьсот дванадцять душ. Кожен батальйон мав три гармати. Батальйон швидко знаряжено до походу. 25-го квітня, як Гоє був за міністра права, а Бушот за військового міністра, Бон-Консейльська секція запропонувала послати до Вандеї валонтерські батальйони; член любенської громади робив доповідь; 1-го травня Сантер уже міг вислати в поход дванадцять тисяч салдатів, тридцять похідних гармат і один пушкарський батальйон. Ці батальйони, так швидко споряжені, було так добре зложено, що й тепер їх вважають за зразок; їх способом формують армейські роти, вони змінили стару пропорцію між числом салдатів та числом підофіцерів.
28-го квітня паризька громада дала Сантеровим охочим такого наказа: Жодної ласки. Жодного милосердя.
25
