І ще безлі інших причин… Як це так вийшло, що зостався ві сам на світі? Це під- бурювало проти нього людей. І будиночок на скелях зітався самотнім, як шиталь, де Жільят жив, мов би в карантині; не дивно, що всі дивувались такій виключності та обвинувачу- вали його в тому становищі, яке сами ж для нього утворили. Він ньоли не ходив до церкви. Часто виходив уночі. Ба- лакав з ворожбитами. Одного разу бачили, як він сиді у ви- сокій траві з дуже здивованим обличчям. Одвідував навицось великий дольмен Анкреси та каміння фей, розкидане де- не-де в околицях. Всі вірили в те, що хтось бачив його, як він дуже ввічливо кланявся сскелі, що співає». Він не знать через що купував усяку птицю і птацюк, що їх йому прино- сили,; і всіх їх випускав на волю. Тримав себе ввічливо з доб- рими буржуа з вулиць Сен-Самсона, але охоче обминав їхні житла, аби тільки повз них не проходити. Часто ловив рибу й завжди вертав з повними сітями. Працював у садку навіть неділями. Мав музичний інструмент, так званий бюґ-піп, або гірський ріжок, що купив його з шотляндських салдатів, під- час їхньої стоянки на Гернсеї, і завсіди вигравав на ньому при заході сонця, сховавшись у скелі над морем. А руками робив рухи, мюв сіяч. Що ж ви хочете; щоб казали про нього в цілому краї?!. Щодо книжок; які зостались йому по матері і які він чи- тав, то вони були цілковито підозрілі. Священик Жакмен Герод, коли приходив у цей дім ховати матір, сам бачив на їхній спинці такі страшшні написи: «Словник Розьє», «Кандід- Вольтера, «Поради народові з приводу здоров'я» Тіссо, і таке інше. Крім того, священик запримітив ще одну назву, вже зов- сім незрозумілу й небезпечну: «Де Рубарбаро». Треба, однак, сказати, що книжка ця була, якщо судити з заголовку — латинська, і навряд чи Жільят міг її читати, не знаючи цієї мови. Але ж саме ті книжки, що їх людина ніколи не читає, най- частіше й спричиняються до обвинувачення й осуду людини. Еспанська інквізицы висловлювалаь не раз про це й давно дала на це докази. 18
