ГЮБЕТА. Тут не сами тільки Венеційці. Тут і Римляне, і Неаполітанці, і Ломбардці, і Романьоли — Італійці з усієї Італії.
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. І вся Італія мене ненавидить! Ти маєш рацію. Але це повинно змінитися. Я родилася не на те, щоб творити зло. Тепер я більш, як коли, почуваю це. Я пішла за приводом моєї родини, — Гюбето!
ГЮБЕТА. Сіньоро!
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. Одішли зараз-же накази, які ми дамо тобі до нашого уряду в Сполето.
ГЮБЕТА. Приказуйте, ваша високість. У мене завжди на поготові чотирі осідланих мули й чотирі післанці.
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. Що зроблено з Гамасом Акайолі?
ГЮБЕТА. Він досі у вязниці, чекає, коли ваша високість його повісить.
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. А Тіфрі Буодельмонте?
ГЮБЕТА. У вежі. Ви ще не дали наказу удавити його.
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. А Манфред де Курцоля?
ГЮБЕТА. Теж іще не удавлений.
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. А Спадокапа?
ГЮБЕТА. По вашому наказу дадуть отруту тільки на перший день Великодня. Тепер карнавал, ми маємо ще шість тижнів.
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. А Пєро Капра?
ГЮБЕТА. На цей час він ще епіскоп Пезарський і управитель канцелярії, але за місяць од
