ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. Що саме?
ДЖЕНАРО. Заприсягніться мені усим, що є дорогого для вас, моїм життям, коли вже ви любите мене, спасенням моєї душі, заприсягніться мені, що ваші злочини не мають нічого спільного з нещастям моєї матері.
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. Усі слова до вас, Дженаро, повинні бути зважені. Я не можу заприсягтись вам на тому.
ДЖЕНАРО. О, моя мати, моя мати! Так ось та страшна жінка, що заподіяла тобі нещастя!
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. Дженаро!
ДЖЕНАРО. Ви призналися в тому, сіньоро! Прощайте. Проклинаю вас!
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. А я благословляю тебе, Дженаро! (Він видодить. — Вона падає непритомна у фотелю.)
Декорація другої одміни. — Майдан у Ферарі з бальконом на герцоґському палаці з одного боку і з Дженаровим домом з другого. — Ніч.
РУСТІҐЕЛО. Так, ясновельможний пане, це сталося таким чином. Не знаю чим вона вернула його до життя і дала йому утікти через двір палацу Неґроні.
