Його батько був різником, одначе свого сина захотів бачити купцем. І справді — малий Данєль скінчив мійську школу, а потім вивчився робити капелюхи, так, що маючи 24 роки, став майстром у робленню капелюхів. Та працюючи в своїй робітні, молодий Дефо використовував кожду вільну хвилину часу, щоби прочитати яку цікаву книжку. Крім того він багато учився сам дома, а також розмовляв нераз з бувалими людьми, що їздили по чужих краях і мали багато життєвого досвіду. Вкінці йому сприкрилося капелюшницьке ремесло і він узявся писати книжки.
Перша його книжка була політична. В ній він обороняв справи анґлійського короля Вільгельма Оранського, проти якого инший писменник написав неприхильну книжку. Та крім політичних брошур почав Дефо писати гумористичні вірші, повісти й оповідання, які загально дуже подобалися. Але найбільше слави приспорила письменникови його повість: »Життя й пригоди Робінзона Крузо«. На думку написати отцю повість, прийшов Данєль Дефо таким дивним чином:
Через свої сміливі думки і політичні виступи наразився анґлійській королевій Анні. — Його поставили перед суд і засудили на 2 роки вязниці. Та заки Дефо пішов відсиджувати кару до тюрми, його по тодішному звичаю виставили серед міста в карній клітці на позорище, неначе якого злодія або убійника. Але нарід, що знав його і любив за дотепні вірші й оповідання, не висмівав його. Навпаки — довкола його клітки чути було оклики: »Слава Данєльови Дефо!« — і люди пили на його здоровля.
